Розділ «ЧАСТИНА III»

Ну, гаразд, а що ж я? Чого я хочу? Чому мені все чуже — і моє минуле, і Окс із його людьми, і ці правителі? Чому мені не хочеться жити ні життям Ліоз (як я можу тепер ним жити, зрячий?), ні життям Окса (навіщо зупиняти цей мегаполіс?), ні життям зрячих правителів (навіщо мені ця влада?)? Що я таке?

ДОБІРКА МАТЕРІАЛІВ ІЗ ГАЗЕТ «ВІДОМОСТІ ВИЩОЇ ДЕРЖАВНОЇ НАРАДИ», «У СВІТІ СЛІПИХ», «ВІСТІ З МЕГАПОЛІСА», «НЕЗАЛЕЖНА ДУМКА»,

«ЖИТТЯ ТИХОГО КУТОЧКА»

НЕСПОДІВАНА ПОЯВА ГАВРА СИПКА

Зниклий під час недавньої пожежі в диспансері Міністерства контролю Габр Силк учора вдень був затриманий у Головному Залі Центрального Електронного Управлін -ня при спробі заміни життєво важливого блоку.

Ось що розповів нашому кореспондентові Веніаміну Болдеру член Вищої Державної Наради, помічник Відповідального у справах безпеки пан Чарльз Бермінген.

Наш кор. Пане Помічнику, яким чином злочинець проник до електронного серця мегаполіса?

Г. П. Особистістю цієї людини займалися не ми, а, як завжди, Служби безпеки сліпих. Ми в їхні справи не втручаємося. Також вони, ці служби, борються зі всіма терористичними організаціями, найсильнішою і найбільш небезпечною серед яких є група Окса Нюрпа. Про наближення вищевказаної особи нас було повідомлено в останню мить контрольно-пропускними службами, коли він був уже на шляху до Головного Залу.

Наш кор. Вибачте, але чому його відразу не затримали?

Г. П. Бачите, це досить складне і делікатне запитання.

Наш кор. І все-таки.

Г. П. Справа в тому, що вищезгадана особа — зрячий, а це багато в чому змінює суть справи.

Наш кор. Так, але, пане Помічнику, він, як відомо, до останнього часу був типовим сліпим.

Г. П. Хай би ким він був у минулому, але сьогодні він зрячий, він бачить світ, і ми не можемо віддати його знову до рук сліпих.

Наш кор. Не можете? Які причини? Ви боїтеся, що він розповість їм, що є насправді?

Г. П. І це теж. Але, знаєте, він навряд чи досі мовчав. Як відомо, щоби повірити в істину, треба її побачити, а не слухати словеса.

Наш кор. Для сліпих він психічно хворий, чи не так?

Г. П. Ми не вникаємо в такі нюанси. Важливо те, хто він і що він для нас.

Наш кор. Чому ж ви не рятували його від засліплення в диспансері сто днів тому?

Г. П. Ми нічого про це не знали. Сліпі самі регулюють своє життя, для цього у них є відповідні інститути. Ми не втручаємося в такі дрібниці. Ми не можемо знати, що робиться в кожному квадраті, на кожній вулиці.