Розділ «ЧАСТИНА III»

Барк Сап

НІЯ (III)

Виглянуло звідкись сонце, освітило долину, нижні рівні далекої вже стіни, верхні ховалися в нависаючих хмарах.

Давай перепочинемо, — сказала Нія, знімаючи рюкзак.

Вони сіли поряд, обличчям до мегаполіса і заливу.

— Там, — Нія кивнула собі за спину, — усе інше. Ти плачеш?

— Нічого, — сказав Габр.

— Я розумію. Там усе твоє життя.

Вершина гори була голою, і можна було бачити, як по обидва боки півколом височіли інші вершини гряди.

— Цей світ, — сказала Нія, — він замкнутий у собі. У собі і на собі.

Габр підняв суху гілку, покрутив у руках.

— Ви впевнені, що нас не впіймають?

— Нізащо, — засміялася Нія. — Я вже перевіряла ці штучки, — вона поплескала себе по видутій кишені. — Я ж була вже тут.

— Тут? — здивувався Габр.

— Так. Я перевіряла. Відразу, як вдалося вкрасти нейтралізатори. Он іще моя пляшка, біля куща. Я он там сиділа.

— Значить, ви давно задумали втекти?

— Я весь час про це думала.

— Скажіть, а тоді, біля озера...

— Так, — кивнула головою Нія. — У мене ці нейтралізатори давно.

— Чому ж ви...