Розділ «ЧАСТИНА III»

— А це погано? — Очі її хитро мружилися.

— Не знаю. Ви використовуєте мене.

Не комплексуй! — вона знову легко вдарила його по голові. — Ти ж хотів втекти, хотів вирватися звідси? Ну, чого ж ти мовчиш?

— Так, напевно.

— Ми підемо з тобою туди, куди ти хотів, куди прагнула твоя душа. Он там, дивись, — вона показала на ще одну гряду гір далеко, — за тими вершинами, там...

— Що там?

— Там... радість, так. І щастя.

— А якщо там теж мегаполіс? Якщо по всій землі одні мегаполіси?

— Не верзи дурниць. Там нічого немає. Якщо там і є лю ди, то зовсім інші, і життя там не схоже ні на що. Ми пізна ємо їх — і підемо далі. Нам із тобою нічого особливого не треба, хіба не так? Ти ж усе мав — і будинок, і ванну, і славу, і владу. Потрібно тобі це?

Він не відповів.

— А чому зрячі не прилетять, не виявлять Прозору Пляму? — запитав він раптом. — Нейтралізатори безсилі проти зору. Базу можна просто побачити.

— Навіщо їм потрібно літати і чогось шукати, — знизала плечима Нія. — У них і служб таких немає, пошукових.

— Звідки ви знаєте?

— Значить, знаю, якщо кажу. Інакше Прозора Пляма не існувала би стільки числень. Вищі влади не втручаються у справи сліпих, ти ж знаєш. Оксом і виловлюванням сліпих, які заблукали, займаються самі сліпі. Зрячі тільки правлять світом.

— І ви завжди знали про це? — не міг повірити Габр.

— Про що?

— Про те, що зрячі правлять світом.

— Я здогадувалася.

— Чому ж ви не пішли до них?

— А чому ти не пішов? Ще раз?