Розділ «ЧАСТИНА III»

Кроки і чиїсь гучні голоси здалеку. Навіщо було приходити сюди? Навіщо знову і знову тикатися обличчям у стіну, намагатися влізти туди, де тобі місця немає?

— Ну, Габре, вибач. Нам треба їхати. Почалися пологи.

— Так-так, звичайно. — Він підвівся.

— Ти сам знайдеш дорогу? Нам іще потрібно переодягтися.

— Так.

— Ну тримайся. — 3 мороку до нього дотяглася чиясь пухка важка рука. — Успіхів тобі на новому терені. І дзвони, чуєш?

— Добре. Вам також усіх благ.

Чіпляючись руками за стіни, він вийшов у двері і наткнувся на чиєсь тіло.

— Ой, вам не сюди, — почув він жіночий голос. — Ви заблукали? Вихід он там.

Хтось підштовхнув його в плечі, спрямував в інший бік. Габр зробив кілька кроків, пройшов отвір і знову на когось наштовхнувся.

— Це ти, Габре? — почув він голос професора Мокра.

— Де я?

— Ти потрапив до мене в кабінет. Давай я тебе проведу. Ти вже вибач, що не вдалося толком поговорити.

— Та ні, все добре.

— Ось сюди. Бувай!

Його підштовхнули, і Габр переступив поріг, пішов, сам не знаючи куди. Йшов він швидко і тому весь час натикався на кути поворотів, один раз навіть розбив собі руку. Коридору, здавалося, не було кінця. Він пройшов якесь вузьке місце і відразу ж наткнувся на незрозумілий предмет.

— Хто тут? — запитав переляканий жіночий голос.

— Пробачте, де тут вихід?

— Що вам тут треба?

— Я шукаю вихід на вулицю.