Розділ «ЧАСТИНА III»

— У мене ці органи.

— Ти хочеш сказати...

— Так, я став «бачити». На ваших книгах, там... Там просто значки. Вони зчитуються і все. Очима.

Ковток гарячого оргнапою — і неначе минуле дихнуло в обличчя, опанувало його. Він пив цей напій протягом усього колишнього життя. У світі зрячих пили інше, там усе було іншим. Тепер... тепер він знов у тієї самої людини, в тому самому місці, п’є той самий напій. На глибині довгих ходів, у пеклі непроглядної темряви. І там, далеко-далеко, там є інший світ: є світло і море, і безкінечність... Раптом до нього прийшла радість — що і той, інший світ, є в нього. Тут, у глибині темряви, до нього прийшла ця радість. І навіть обличчя Наталі, добре і владне, світле волосся і світлі брови, згадалися як щось тепле, близьке. Як ніби йому вже було важливо відчувати, що він хтось для когось не тільки тут, але й там, з того боку безодні.

— Стривай. — Він почув, як професор поставив на стіл чашку. — Ти, значить, чіпав ці книги?

— Я їх бачив, — сказав Габр. — Очима.

— Очима?

— Так, очима. Органи нового почуття — в очах.

— Це дуже цікаво. Вибач, будь ласка. Зіє!

— Так!

— Подзвони, будь ласка, до дитприймальника. Вже пора.

— Зараз!

— Ну-ну. І що ж ти? Як практично ти це використовуєш?

— По-різному.

— Міністерство контролю від тебе відчепилося?

— Начебто так.

— І не зв’язуйся з ними ніколи. Слухай, а як взагалі це все сталося?

— Не знаю, — сказав Габр. — Раптом з’явилася ця здатність і все.

— Я чув. Так. Зрідка це трапляється. Але це не дуже заважає жити? Ти ще працюєш над своєю темою?

— Ні, професоре. Я... Ви чули про призначення нового Міністра зайнятості?