Розділ «ЧАСТИНА III»

— Зрячі?

— Так, професоре. Чиї очі бачать.

— Бачать...

Хтось поставив чашку на стіл.

— Це дуже цікаво, те, що ти розповідаєш.

— А вас не дивує, що я міністр?

— Чесно кажучи, дивує. Але знаєш... Я ж не лізу в ці сфери. Я більше в межах університету.

Хтось тихо засміявся.

— А що мегаполісом управляють зрячі? Ви про це знали?

— Яка різниця, Габре?

— Що «різниця»?

— Яка різниця, хто управляє мегаполісом?

— Але ви ж не знали, що зрячі управляють.

— Зрячі... Що таке зрячі? Якщо я правильно зрозумів, у них є додаткові органи сприйняття.

— Так, — відповів Габр.

— Хлопчику мій. Це для мене не новина. У нас в університеті викладає людина, яка сприймає ультразвукові хвилі, чесне слово. Я сам, якщо хочеш знати, маю певні здібності. А ти знаєш, що десять числень тому люди не сприймали дель-та-випромінювань? Ми не знаємо, на що здатна людська природа. Ми загадка для самих себе.

— Але ж... Адже ніхто не знає, що Державним Об’єднанням управляють зрячі. Каста зрячих.

— Ну яка різниця? Вища влада завжди кастова. А «особливі властивості»... Вони такі самі люди, як і ми, ні? Ходять, мають по дві руки, дві ноги, говорять...

— Так, але...

— Ну, і що ти хочеш? — не дав йому договорити професор. — Якщо у їхніх руках життя всього мегаполіса, у них повинні бути якісь особливі властивості. Тут немає нічого дивного.