Розділ «ЧАСТИНА III»

— Ви... Ви просто не уявляєте, як це жахливо. — Голос його зірвався.

— Та що ж жахливого, хлопчику мій? Я прожив удвічі більше, ніж ти, і добре знаю, що навіть для того, щоби керувати групою лобурів, потрібні особливі властивості і, якщо хочеш, відчуття «своєї висоти», так. Бо як інакше? Думаєш, ми, викладачі університету, не відчуваємо себе «кастою», «кастою викладачів»?

— Але вони ж усі ставляться до вас як до сліпих.

— Що таке «сліпий»?

— Всі, у кого немає цієї здатності, цих органів чуття...

— Мені здається, ти надаєш занадто багато значення таким дрібницям. — Він підвівся, відсунувши стілець. — Яка різниця, як ти читаєш книжку — пальцями або, як ти кажеш, очима? Життя одне — ми всі люди: всі живемо, всі дихаємо, народжуємо собі подібних. Порівняно з тим, що хтось там зможе додатково сприймати ультразвук або електромагніт ні хвилі, від цього нашої спільності не убуде.

— А якби... — Габр перевів подих. — Якби всі знали?

— Про що?

— Що ними керують зрячі?

— Це таємниця?

— Так, — відповів Габр.

— Не бачу сенсу приховувати. Яка кому різниця, хто допомагає нашому життю здійснюватися. Якщо для такої мети необхідні якісь особливі властивості, то ради бога. У кращому випадку можна відчувати лише подяку. А взагалі-то, хлопчику мій, кожен зайнятий своїм життям, ти це зрозумій. Мені здається, ти цього досі ще не збагнув. Кожного в кращому випадку цікавить, хто його найближчий начальник. А найвища влада... Хто до неї доторкався?

— Але люди ж повинні якось припускати, хто і як туди пробирається.

— У кого є час, вільний від особистого життя, той собі щось припускає, згоден. Але що? От візьми мене — я думаю, що люди, які займаються управлінням, можуть поступово просуватися по щаблях влади. А комусь вдається на самий верх пробратися. Я ж і мільйони мені подібних — ми за владою не женемося, для нас вертикалі не існує, все наше життя горизонтальне, розумієш? І тому воно, до речі, багате. Тому життя.

— Ви так говорите... — сказав Габр. — Ви просто не уявляєте, що таке бачити.

— Звичайно, я не уявляю.

— Ви не уявляєте, що таке бути «сліпим», відчувати себе «сліпим».

— Але це все слова — «сліпий», «зрячий»... Усі ми люди. І там, на самому верху, сидять не істоти з рогами, так? І крил у них немає. Хтось там має сидіти? Ось що я тобі скажу, тримайся подалі від Міністерства контролю. Це я по старій дружбі та досвіду.

— Тепер воно мене не зможе дістати, — сказав Габр.

— Вибач, вона щось говорить.