— Ну так, — відповів голос, — про це передавали в ра-діоновинах, і в газетах писали. Зараз у нього наші нові призначення. А в чому, власне, справа?
— Я... — він ковтнув слину. — Загалом, я не вчасно до вас.
— Та ні, все нормально. Ти продовжуй. Мені корисно зараз відволіктися. То що міністр?
— Це... Коротше, це я.
— У якому сенсі?
— Міністр Габр Силк. Це я.
— Жартуєш?
— Ні, професоре. Це довга історія.
— Ну-ну, розкажи. — Він присунувся ближче. — Ти насправді не жартуєш?
— Та ні. Всі, хто бачить, ну, хто має ці органи нових почуттів, вони... — Габр перевів подих: як нерозумно. Як все по-дурному. — Вони обіймають найвищі посади.
— Ну-ну. Вибач. Зіє! Ти щось говорила?
— Кажу, не набирається!
— Спробуй іще!
— Добре!
— Ну-ну. Я слухаю.
Габр очікував усього, тільки не такої реакції. Професор, було чути, попивав напій.
— Я слухаю. Чому ти замовк?
— Коротше... Вони прийняли мене за свого, призначили міністром.
— Хто?
— Зрячі. Вони управляють мегаполісом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Далекий простір» автора Мельник Я.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА III“ на сторінці 40. Приємного читання.