Розділ «VIII»

Моя кохана К’яра

***

Наступного дня хотів зранку приїхати до «нашого моргу» (маразматично звучить, але ж як означити місце зустрічей із К’ярою: «наша хатка»? «наша трупарня»?), але завадили невідкладні справи на роботі… Дратувався, кидався на всіх, робив усе якомога швидше, та, звичайно ж, дістався до лікарні аж у пообідню пору.

Олексій наче й не звернув на мене уваги, а Вітя, трохи під чаркою, сказав коротко: «А-а-а!». Мовляв, знову ти… Хотів одразу ж пройти до К’яри, але Олексій не пропустив мене.

— Слухай, Сашко, народний контроль ти наш… — очі Олексія весело блищали. — Дай нам закінчити всі необхідні дії із К’ярою. Повір, гроші вирішують не все. Дещо важить і моя з Вітею майстерність. Ти не зважай, що Вітя ніби такий собі простий дядько. Він, і для тебе це, можливо, звучатиме дивно, гарний фахівець, практик. Ще його батько… але Бог із ним… такого тобі не слід знати.

— Але я хочу побачити К’яру, — стояв перед Олексієм такий спокійний, що аж сам здивувався. — Природне бажання, правда?

— Надприродне. Добре, — Льоша зітхнув. — Ходімо, поглянеш на неї. Нам не соромно за зроблене. Але прошу, по-дружньому… У нас багато роботи, тож не затримуйся. І з тобою є проблема: стороннім категорично заборонено перебувати в патологоанатомічному відділенні лікарні. Подумай про це. Ми більш-менш захищені, але… навіщо нам геморой і неприємності? К’яру ми збережемо для тебе, та якась спостережлива сука ж обов’язково настукає, що сюди ходить сторонній мужик. А потім згадають, що ти — той самий чоловік, який лікувався у нас… І не треба довго думати, щоб зрозуміти, задля чого він навідується до моргу… Так, дорогий Сашко?

— Гаразд, гаразд, — монолог Олексія вже дратував мене. — Дай побачити К’яру, а задачку зі мною вже якось розв’яжу.

— Домовилися, — Олексій відійшов убік, пропускаючи мене далі в приміщення моргу.

У секційній Вітя уважно розглядав труп молодої дівчини. Він озирнувся на нас і несподівано весело підморгнув.

— Ач яка красота! — Вітя погладив груди мертвої. — Але я перший! Хто схоче — після мене.

Олексій тільки рукою махнув — мовляв, відчепися. Ми пройшли далі.

На металевому столі в бічній кімнаті лежала К’яра. Дивився на любу і не міг повірити побаченому: моя дівчинка набула зовсім живого вигляду. Зеленкувато-жовтаве забарвлення її шкіри зникло. Натомість природні кольори знову повернулися на її обличчя, груди, живіт… Місце розтину було так старанно оброблене, перезашите, чи що, майже непомітне… все це виглядало просто неймовірним! Хотів сказати це вголос, але мій вигляд був красномовнішим за слова, і Олексій задоволено усміхнувся.

— Так, значний прогрес є, — погодився він із моїми думками. — Але важливо закріпити успіх. Трохи згодом я складу список необхідних речовин, медикаментів тощо, які тобі треба придбати для нашої подальшої роботи.

Я мовчки кивнув. Мене охопило таке збудження, що я ледь стримувався. Ерекція просто неймовірна… Здається, і настала швидше, ніж першого разу, коли я тут, із К’ярою… Що ж робити?

— Хочеш її? — несподівано запитав Олексій.

— Так, — швидко і нетерпляче сказав я.

— Чорт із тобою, я вийду на кілька хвилин, — Олексій уже прямував до дверей. — Але не влаштовуй тут… Усе дуже серйозно, Сашко. Ти не уявляєш навіть…

Та я вже не слухав Льоші, а підходив упритул до К’яри.

Відчував ніжність до неї, моєї єдиної, і водночас гордість за те, що не дав тим безумцям на чолі з її батьком і лікарями навічно закрити її в темряві й тісняві труни. Тепер вона вільна. Вільна зі мною. Ми вільні разом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моя кохана К’яра» автора Ільченко О.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи