Розділ «Х»

І вони знову сміялися.

Пригадую, К’яра ще запитувала в нього, чи має ця казка кінець, чи зміг хтось відчинити Скриньку? Славко розкрив рота, щоби продовжити розповідь…

Цієї миті прокинувся. Сон просто нестерпний.

Дивився на маленьке заґратоване вікно вгорі на стіні й кілька хвилин не міг збагнути, де я. Нарешті згадав усе. Чи майже все. Нашу історію. Згадав і пісню про рутинне життя, яку ми з моєю дівчинкою чули колись у нічному клубі: й мене також затрахав біг по колу, як співали, мабуть-таки, талановиті хлопці з гурту Madhospital; точніше — «дістало» нескінченне сидіння, одноманітність і визначеність усього наперед. Та завтра почую вирок. Але він мене не цікавить. К’яра лишається зі мною. А крім усього — діагноз Славка сто разів підтвердився: у мене СНІД (невже я її заразив ще тоді, раніше, в іншому житті? та яке це нині має значення…). Тому незабаром ми будемо разом із моєю коханою — у вічності. Так, справді, «Кохання здобуває довершеність у Смерті». І наплювати, що про мене думають інші. Про них я взагалі не думаю. Приблизно так казала одна дуже відома жінка, котра стала напрочуд живою і знаменитою саме після так званої смерті.