Розділ «1»

– Виходь на розстріл!

Шофер примружився, стараючись роздивитись обличчя нападника, але розгледів тільки військову форму, таку саму, як і на них. Занадто знайомим видався голос незнайомця.

– Загаси фари! – прошепотів пасажир.

Шофер несподівано зрадів. Як це не спало йому на думку відразу?! Він вимкнув фари – і темрява миттєво заповнила звільнений від світла простір.

Шофер і пасажир сиділи нерухомо, смертельно боячись видати себе нехай навіть ледве чутним шерехом.

– Ви це даремно, хлопці!..

– Так це ж… – зашептав приголомшений пасажир, – це ж Горич!

– Звідки? З того світу? – заперечив шофер.

– Горич! – неголосно вигукнув пасажир.

– Упізнали нарешті! – донеслося з темряви. – Але я вас раніше впізнав!

Шофер увімкнув фари і світло в кабіні. Біля відчинених дверцят з'явилося знайоме неголене обличчя.

– Так тебе що?.. – втупився в нього шофер.

– Що-що? Ясна річ. Пообіцяли в розход, але не встигли. Я конвойного стукнув, автомат забрав – і в темряву!

– Значить, тебе шукають, – кивнув пасажир.

– Так. Мені тепер тільки туди можна. – І Горич показав пальцем на небо.

– Туди ще встигнеш потрапити! – посміхнувся шофер. – Залізай у кузов під брезент.

– А ви зараз куди?

– На схід, – відповів пасажир. – Хочемо там перевірити.

Машина знову поповзла по пагорбах.

– Добре, що в нього автомат! – сказав пасажир. – Але погано, що погони з гімнастерки зірвано. Перша перевірка – й усіх нас «за законами воєнного часу».