– Залізнична колія проходить не так вже й далеко, – пояснив Щербак. – Чоловіки знаходять місце, де потяг стишує хід, там чіпляються, залазять у товарні вагони і їдуть. Уже не один був випадок, коли так виїздили, влаштовувалися на новому місці і забирали своїх рідних. У нашому селі таких випадків ще не було, але скоро будуть.
– Чому ви так вважаєте?
– Бо люди у скруті, їм нема чого їсти, – сказав парторг.
– Нема чого їсти?! – підскочив Биков як ужалений. – Нема у тих, хто виробив по сорок трудоднів на рік, колупався на своєму городі, а тепер саботує здачу хліба! Тільки й думки, як обдурити державу й де сховати хліб. Чи хтось із них сидить голодний? Маю великий сумнів.
– Почали мерти люди від голоду, – неголосно сказав Щербак.
– Це правда? – Биков витріщився на голову сільради.
– За останній час, – Жаб’як підвівся, – померло кілька осіб. Сусіди знайшли померлими у своїй хаті Островерхових.
– Хто такі? – глипнув на нього Биков.
– Самотні старі.
– Ось бачите! Вони віджили свій вік і тихо пішли від нас. А ще хто?
– Знайшли при дорозі незнайомого чоловіка, – продовжив Максим Гнатович, – скоріш за все, то був жебрак.
– Не хотів працювати в колгоспі, легше піти з простягнутою рукою, – пояснив Биков. – Напевно, замерз. Далі.
– Померла самотня жінка Іваницька Надія. Їй було п’ятдесят років. Знайшли її у своїй хаті, була вся пухла.
– Теж померла від старості. Що вдієш? Ще хтось?
– У вдови Одарки Сиротенко померла дитина трьох років.
– Семен Семенович, – звернувся вже до голови колгоспу Щербак, – поясни, чому у неї померла дитина.
– Звідки я знаю?! – обурено сказав він й одразу почервонів до самої маківки.
– Тоді поясню я, – голосно сказав Щербак. – Нещодавно ти саморуч забрав у вдови годувальницю – її корову. Дитина опухла з голоду і померла, а корова вдови чомусь опинилася на твоєму подвір’ї.
– Доповідай, – звернувся до голови колгоспу Биков, – як таке трапилося.
– Вона винна державі й відмовилася платити, бо сказала, що нічим. У неї в рахунок сплати податків була вилучена корова. Я отримав її в рахунок своїх відсотків за вилучене збіжжя, – пояснив Ступак.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розколоте небо» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина сьома Небо одне на всіх“ на сторінці 9. Приємного читання.