Розділ «VІІI. Такаманохара»

— Що це?!? — вражено видихнув Богдан.

— Він… Він квітне… — відгукнулася Сонька. — Ці квіти…

Вони розносять нове зерня… З якого проростуть нові істоти… Адже Нкса — наполовину рослина… Він вже інколи не буде самотнім, Богдане.

— Боже! — річковою хвилею плюснувся голос капітана. — Та чи є самотність в цьому всесвіті?! Та чи є в ньому… смерть? — набурмосив брови, згадуючи раптом Сніжану, Погосяна, Ігоря-Зоребора. — О! — зойкнув зненацька. — А пам‘ятаєш, Ігор казав, що в японських міфах Такаманохара є казковою небесною країною?.. То як це розуміти? Звідки на Землі про вашу планету щось та знають?

Один зі смарагдових квітів майнув повз саме обличчя Сонь Іа, розливаючи навколо якийсь тривожний бентежний аромат. Дівчина легенько дмухнула на квітку і вона полинула далі, круто змінюючи траєкторію свого польоту.

— А, може, десь колись якийсь такаманохарський фантаст написав роман про планету Земля? — спитала саму себе. — Треба буде в бібліотеках попорскатись.

Богдан вражено випростався, вже безстрашно здіймаючи обличчя до виру мільйонів зірок, навислими над цим світом.

Навислими над двома оголеними істотами, вигаданими ними. І над квітами ще однієї, які летіли, летіли просто вгору, підхоплені правічним рухом галактики. Квіти здіймалися вище, вище, осипаючи зеленкуваті іскри зерен, що падали на темінь річки, дерев, трав і берегу, на якому поряд з неоковирною копицею лежала срібна бандура. І забутий не віддалік від неї міліцейський кашкет гременецького мента Богдана Кременчука.

— Кожен з нас має право на космос, — почувся йому далекий-далекий, ледь хрипкуватий голос Погосяна. — Річ в тому, як ми самі використовуємо це право…

2006–2007 р.р.

[1] В 1968-му році професор Лавсток висунув „гіпотезу Гайя”, яка стверджує, що наша планета є єдиним живим організмом, який відповідним чином реагує на втручання людини в його життя.

[2] “Гімн Сварогу” (веб-сторінка ГО “Русь”: http://rusruh.narod.ru/)

[3] “Гімн Сварогу” (веб-сторінка ГО “Русь”: http://rusruh.narod.ru/)

[4] Сергій Татчин, „Автентичне”

[5] Тут і далі: Наталка-Артанія Кобза „Дітям Сонця”

[6] Т.Г.Шевченко, „Перебендя”

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!