Розділ «ІІ. Пірр»

— Ну, якщо спрощувати, то якимсь чином це виглядає саме так.

— А тхнарі?

— Тхнарі допомагали обом сторонам генетично модифікувати свої організми, залишаючись на певний час простими людьми.

- І багато вас… людей?

Директор Крнон знизав плечима.

— Зараз це дуже важко визначити. Діючих Фабрик залишається все менше й менше. Зв‘язок поміж ними значно ускладнений. Та чого там казати, — згорьовано махнув він рукою, — останнім часом аж ніякого зв‘язку поміж ними немає.

— Гаразд, гаразд, потім розберемось, — зупинив Крнона Кременчук, кидаючи швидкий погляд на Нксу: той розпочинав подавати ознаки життя. — Краще скажи, з якого це дива грдяни так з крчовниками воюють?

— Воюють?! — щиро здивувався директор. — Та жодним чином! Вони хоча й різні течії „Зеленого Пірру” представляють, але живуть у повній гармонії з планетою. А це означає — і з самими собою.

— Та так же! Бачив я цю гармонію! Волосся дибки встає…

— Якщо ви про Великі Перегони розмову ведете, то це — природний процес. Достиглі крчовники є потужними реагентами для реакцій отримання генетично модифікованої плазми, яка в свою чергу йде…

— Стоп! — зісковзнув, врешті решт, зі свого сідала Богдан. — Ти хочеш сказати, що…

— Що побічним продуктом цього процесу є чиста вода, яка необхідна тим же крчовникам. Тобто, виходить цілковито природний колообіг.

— Цілковито! — аж задихатися від люті розпочав Кременчук. — Природний! Та з вас же цілковито природні людожери вийшли. Канібали, дідько б вас усіх взяв!

І він загрозливо посунув на дивно поблідлого директора Крнона.

— Ти чуєш, Нксе, ти чуєш? — кидав Кременчук через плече. — Отаке воно, ваше очищення. А ви з грдян тинів для своїх кошар не робите?

Відповіддю йому була мовчанка. Богдан мимохіть озирнувся. І скам‘янів. Нкса, виставивши вперед свої худенькі рученята, вже перехилявся через парапет, явно намагаючись пірнути до басейну. Прозора ж поверхня води в ньому розпочала загрозливо збурюватись.

— Ах, ти!..

В один стрибок Богдан подолав відстань до крчовника й відкинув його легеньке тіло до самої стінки. В голові капітана майнули уривки якихось чудернацьких образів, але він змусив себе не звертати на них уваги, повертаючи оскаженіле обличчя до директора Крнона. І знову вкляк. Другий раз за якусь хвилину.

Дивно поблідле обличчя його продовжувало бліднішати, перетворюючись на моторошну маску з прозорого пластика. Маска драглисто вигиналась, коливалась, хилиталась, передаючи ці судомні рухи знекольоровленому тілові. І зненацька це тіло безгучно луснуло, розкидаючи в боки такі, що миттєво ставали каламутними, бризки. А саме воно водночас осідало та й розпливалося величенькою калюжею, яка відразу ж розпочинала плазувати до басейну.

Від директора Крнона залишилось, в буквальному сенсі, мокре місце.