Розділ «ІІ. Пірр»

— Язн Дальта? Мтою?… Інспекція?… Невже?!? Невже повернення дочекалися?!

— Дочекалися, дочекалися… А ну, давай, відповідай, як ви Пірр в порядку зберігали? Які складнощі є? Яка допомога потрібна?

І Кременчук в очікуванні докладних відповідей влаштувався на східці драбини, що вела до побитої стелі. Можна було б і на парапеті огородження влаштуватись, але Богдану чомусь дуже не хотілося повертатися спиною до басейну.

Директор Крнон знічено тупцював на місці. Нічого, нічого, нехай похвилюється. Нерухомий Нкса у всій цій виставі участі не брав.

— Та… Та… Та все ж зробили так само, як Великий наказував. Адже, як пам‘ятаєте, тоді й останньому дурню стало зрозумілим, що це не окремі тварини з нами воюють, а увесь Пірр. Ми з того розуміння потім навіть партію політичну створили!

— Партію?! — здивовано скинув брови Кременчук. — Політичну?

— Ну, так. Назвали її просто. „Зелений Пірр”. Вона дуже швидко всепланетною стала. Інакше й бути не могло. Бо заснована вона була на тих чотриьох принципах, які визначив Великий в своєму останньому записі в Бортовому Журналі…

— Бортовому…

— Не подумайте нічого поганого! Ми його продовжуємо вести. Не припиняємо. Воно, чи знаєте, сприяє. Показати?…

Богдан кинув швидкий погляд на непорушного Нксу. Той ще „заряджався”.

— Потім покажеш. Я до вас з тривалою інспекцією прибув. А зараз… А зараз процитуй чотири принципи. Подивимось, як запам‘ятав.

— Екологічна рівновага, соціальна відповідальність, демократія та ненасильство, — відторохкотів директор Крнон.

Кременчук зарозуміло похитав головою, роблячи вигляд, що зовсім не здивований. І ще згадуючи своїх гременецьких друзів з „Зеленого світу”. Ті теж саме ці принципи намагалися в життя впроваджувати. Зелені чоловічки, вони на будь-яких планетах — зелені.

— Добре, добре, — зробив Богдан непевний жест. — Принципи ти знаєш. Теорію, так би мовити. А ось з практикою…

- І з практикою в нас все добре було. Перші віки… А потім… — Крнон в свою чергу кинув погляд на непорушного крчовника. — Потім протиріччя в нас пішли.

— Які таку протиріччя?

— Світоглядні. Адже є два шляхи встановлення рівноваги з довкіллям. Перший — повністю відокремитись від нього і жодним чином не втручатися. Відокремлюватись треба за допомогою чогось органічного, щоб не лякати природу своєю чужістю. Органічно-панцирного. А другий шлях…

— Ну! — нетерпляче підігнав Крнона Кременчук, вже здогадуючись про його відповідь.

— Другий шлях, це — повністю з‘єднатись з цим довкіллям, ставши його складовою частиною.

— Угу. Так-так. Тобто, через протиріччя ваші, які — теоретично-світоглядні, на практиці виникло дві раси піррян. Панцирна, це — грдяни. І… Скажімо так: рослинна. Це — крчовники.