Розділ «23 Вузол»

Баба Галя. Дорош Галина Таназіївна. Місцева… хай буде знахарка, знавець народної медицини, від слова «відьма» відгонило містикою, якої Князевич принципово старався уникати в зв’язку зі справою.

Комсомольський ватажок Юрій Боровчук – син людини, котра написала донос на її чоловіка. Чому не помститися батькові? Хіба може бути щось сильнішим за помсту татові, ніж смерть його сина, його дитини?… Невже баба Галя, котра вчора рятувала його, здатна до такої жорстокості? Досвід не просто підказував – мало не за руку підводив Ігоря до розуміння: людина здатна ще й не на таке. За родом діяльності він мав справу з людськими пороками, збоченнями, вадами, тому будь-яке припущення, навіть стосовно літньої жінки, годилося. До того ж Юрій фактично цькував стару, тож навряд чи вона – якщо це вона – довго мучилася докорами сумління…

У двері делікатно постукали. Князевич стрепенувся.

– Да! Хто там?

– Ігоре Степановичу, з вами все добре? – голос сторожа.

– Щось сталося?

– Просто ви від самого ранку не виходите, вчора зле виглядали, я хвилююся все ж таки.

– Дякую, нормально. Котра година, до речі?

Зрозумівши враз, що вони перегукуються крізь зачинені двері, Ігор підвівся, висмикнув спортивку з сумки, натягнув на себе на ходу, відчинив. Рогоза дивився зацікавлено і стурбовано водночас.

– Доброго ранку. Так що з часом?

– Початок на одинадцяту. Даєте ви…

– Свіже повітря, – коротко пояснив Ігор. – Ганьба мені, проспав ніби роботу… З іншого боку, находився вчора… гм… нагулявся позавчора.

Він помітив за собою, що говорить із старим сторожем, як зі своїм, давнім знайомим і добрим сусідом. Видно, коли знаєш, що розмовляєш із професором, справжнім ученим, хай відлюдником, це таки впливає на ставлення навіть до малознайомого.

– А відпочивайте, куди вам спішитися. – Віктор Григорович осміхнувся. – Солдат, як кажуть, спить, добові йдуть.

– Офіцер, – вирвалося в Ігоря. – Хоча, за великим рахунком, краще бути солдатом.

– Узагалі?

– В наш час. Тут і тепер.

– Чому? – Брови старого скакнули догори.

– Думати менше.

– Вам хочеться менше думати?