Він був високий — Еммині очі були на рівні його нагрудної кишеньки.
— Так, зі мною все гаразд, — сказала Емма вже не так сердито.
Вивільнилася з його рук (у хмарині гарного одеколону) і, накульгуючи, подибуляла до тротуару.
На узбіччі зібралися роззяви. На бруківці за БМВ вишикувалися машини — сигналили, вимагаючи поступитися.
Той, що збив Емму, потрюхикав до своєї машини. Схопився за кермо, дав газ; от мерзотник, подумала вона відсторонено. «Я не перевишаль»…
Тепер, через кілька хвилин після інциденту, страх минувся. Потемніло в очах; Емма стояла, вчепившись у стовбур хирлявої липи, перечікуючи запаморочення. Пусте Зараз темрява розсіється, і вона піде додому… Пусте… Куртка з хутряним каптуром пом’якшила удар головою… А коліна — дрібниця, заживуть…
Її міцно взяли під лікоть.
У того, що стояв поруч були широко розкриті, наївні, дуже блакитні очі. Крізь темряву, що запала навколо, Емма нічого, крім очей, не бачила, через що їй здавалося, ніби незнайомець напнув маску Зорро.
* * *Його звали Міхель, і він був співробітник австрійського посольства, не дуже високопосадовний, хоча й не з останніх.
Він був такий вражений і приголомшений пригодою, що зрештою Еммі довелося його втішати.
Коли вона втретє повторила, що не збирається скаржитися в посольство, звертатися в міліцію, взагалі давати справі хід — він вирячився на неї зачудовано й скривджено:
— Я… не про то вольнуюсь. Я міг людину вбити! Я тебе пораниль…
Емма замовкла, здивована, а Міхель додав тихо:
— Я б з розуму сошель.
— Пусте, — сказала Емма, гарячково намагаючись дібрати прості й водночас не дуже безглузді слова. — Нічого ж не трапилося… страшного.
— Ти так летіла, — сказав Міхель з марновірним жахом.
— Я ж легка, — заперечила Емма. — Я летіла не тому, що ти мене сильно вдарив.
У машині в Міхеля працював обігрів. Півгодини вони сиділи, заспокоюючи одне одного, а Міхель намагався вгамувати руки — вони у нього й досі тремтіли; нарешті, машина рушила — зі швидкістю пораненої черепахи.
Міхель відвіз її додому.
У квартиру вона його не запросила. Посоромилася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Емма і Сфінкс (повість)“ на сторінці 20. Приємного читання.