TextBook Повернувся і швидко пішов геть.
* * *— Отже, добродії, сьогодні останній вечір… Коли ми разом. Завтра рано-вранці я виведу Росинанта… А славний мій зброєносець Санчо Панса виведе свого вірного ослика. Й ми подамося… і я вірю, що коли ми повернемося нарешті додому, світ стане кращим. Вип’ємо, добродії!
Мовчки підняли келихи.
Цирульник не прийшов, відмовившись хворобою, а нотаріус уже два тижні у від’їзді. Отож, нотаріуса відкидаємо відразу, а цирульник… Цирульника теж відкидаємо. Саме тому, що конверт підсунули під час гоління, ну не дурень же цирульник, щоб от так підставлятися…
Алонсо скреготнув зубами. У переддень великого дня він думає про низьке, дріб’язкове, брудне. Ці підозри… Зрештою, цирульник жодного разу не давав приводу вважати його негідником!
За столом, окрім Алонсо, Альдонси і Санчо Панси, сиділи фігуранти, і обоє невеселі: Карраско виглядав заклопотаним, Авельянеда — той узагалі насупився як хмара…
Чи варто було влаштовувати перед самим від’їздом цей… фарс?
Що сказав би батько?
Та тепер уже пізно. Тепер нічого не зупиниш…
Він повинен дізнатися правду.
* * *— Їжте, добродії, — прислужувала, носячись навколо столу, Феліса. — Їжте, прошу вас…
— Та тут вже такі сидять, — відгукнувся Санчо, — які добре їдять… За вухо мабуть не понесемо, а просто до рота!
Самотньо розсміявся Карраско. Блідо посміхнулася Альдонса.
— Добродії, а ось ця олья — за рецептом любого Панси… Їжте, їжте! Смакуйте, сеньоре Алонсо, із завтрашнього дня невідомо ще, де і чим поживитися доведеться…
— А ти не хвилюйся за нього, — обернувся Санчо. — Зі мною він кору гризти не буде… Я в жмені олью вмію готувати! А також щипанку, крученики, завиванці, кендюхи, бабки, варенуху, мокруху, спотикач з імбиром і контабас на додачу…
Гості схвально переглянулися; Санчо по-хазяйськи кивнув Фелісі:
— А тепер, дівко, неси фірмове блюдо.
І Феліса винесла круглу тацю, накриту хусткою, і поставила перед Санчо.
— А це що таке? — нервово запитав Карраско. Авельянеда тільки похмуро зиркнув.
— А тут, добродії, у нас підлість із приправою, — весело повідомив Санчо і зірвав хустку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Останній Дон Кіхот“ на сторінці 32. Приємного читання.