TextBook Вона застогнала й заплющила очі.
— Що ж мені робити? — мовила ледь чутно, наче до себе.
— Нічого, все буде гаразд, — Андрій взяв її руку в свої, — тільки не хвилюйтеся. Ви скажете мені свої координати, я повідомлю ваших родичів, вони приїдуть до вас.
— Які там родичі… До чого тут родичі…
Ліна розплющила очі. Щось її непокоїло, це було видно.
— Щось негаразд? — запитав Андрій. — Якісь проблеми? Я спробую допомогти. Для вас зараз головне — заспокоїтися й не думати ні про що погане. Так ви швидше видужаєте.
— Я не можу… В мене болить…
Ліна повернула голову і подивилася йому в очі.
Він покликав сестру і, поки та готувала ін’єкцію, ще раз запитав Ліну, куди повідомити про неї.
— У мене нікого немає, — відповіла дівчина.
— Зовсім нікого? А як же сестра?
Андрій прикусив язика, та було пізно. Це вирвалося у нього автоматично. Можливо, зараз вона все пригадає…
Та її погляд продовжував висловлювати повне нерозуміння, і Андрій вирішив іти далі.
— Ну, та, що в Тюмені живе…
— У Тюмені?
— Та, котру покусав собака і їй робили щеплення проти сказу.
Щось промайнуло в затьмарених очах дівчини. Але ж хіба прочитаєш?
— А… Двоюрідна сестра… Вона далеко. Не треба. А звідки ви про неї знаєте? Я говорила щось таке? Марила?
Андрій ще раз змочив їй губи. Медсестра вже встигла зробити ін’єкцію і вийшла з палати.
— Усе, — сказав Андрій, — годі. Про родичів і про все інше. Доведеться тимчасово мені побути вашим родичем, якщо ви не заперечуєте.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Подорож у безвихідь» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 3. Приємного читання.