Розділ «V»

Черговий у відділку міліції ліниво розвалився у кріслі і при появі відвідувача лише посміхнувся у вуса й підняв на знак вітання руку. Він не питав, куди той іде, оскільки був із ним добре знайомий. Піднявшись на другий поверх, високий чоловік у довгому плащі постукав у двері з табличкою «Слідчий».

— Прошу!

Очевидно, в районної міліції сьогодні багато роботи не було, бо слідчий сидів у такій самій позі, що й черговий унизу.

— Нудьгуємо? — запитав гість.

— О, пан доктор! — господар кабінету розплився у посмішці й підвівся йому назустріч. — Сталося щось чи просто так?

— І не так, і не просто, — Андрій замовк, не знаючи, з чого починати. — Як здоров’я?

— Та, дякуючи тобі, поки що нічого. Ну, буває, звичайно, там закрутить або сям заколе, не без того, але жити можна. То що ж тебе сюди привело?

— Та маю проблему — треба знайти одну людину. От і вирішив спочатку проконсультуватися у спеціаліста з розшуку.

— Ну-ну?

Слідчий присунувся ближче, майже ліг грудьми на стіл. В очах засвітилась цікавість.

— Знаєш таке місто — Галютин? Дніпропетровська область.

— Ну-ну, і що?

— Так ось, мені терміново потрібно знайти там одну дівчину — високу білявку. Вона поїхала туди до своєї тітки, тітки Насті, яка живе у старому будинку на кілька квартир. На будинку параболічна антена. Ага! Ще у білявки родимка на правому плечі.

Очі слідчого примружились, і на обличчі проступила єхидна й водночас завзята посмішка.

— І це все? — запитав він нарешті.

— На жаль, усе.

— А… інша дівчина тебе не влаштує? — почухавши потилицю, після невеликої паузи поцікавився слідчий.

— На жаль, ні.

— Хм… — він замислився. — Ще скажи, що ця твоя справа термінова?