TextBook — Ходімо так. Згода?
Вельф кивнув. Огнеслава задерикувато спитала:
— Отже, шкодуєш, що зустрів мене, коли пасла вівці?
— Трохи не так. Я казав: шкодую, що не приховав свого захоплення.
— Від твоєї поведінки нічого не залежало, мені одна дорога була — до замку.
Він нічого не відповів.
Край неба попереду посвітлішав. Стало тихо-тихо. Огнеслава майже зовсім не дихала, але поруч зітхнуло повітря. Вельф повернув бліде обличчя до неї, і стало ясно, що він зрозумів усе.
Далі йшли мовчки.
А за їхніми спинами хижо скрадались зловісні тіні, не від гір, дерев чи тварин — то вийшли з глибин мороку наполохані духи ночі й шелестіли, мов крила кажанів, тремтіли, відчуваючи невідворотність невідомого.
Зарожевів низ небесної бані, помітнішими стали хмари над головами.
— Ти не ображаєшся за сни, які я насилала?
— Сни? — Вельф здивовано подивився поверх кінської гриви. — Які сни? Про що?
— Про мене, звичайно!
— І часто ти їх насилала?
— Двічі.
— За весь час?
Вона кивнула, і дивна усмішка освітила Вельфове обличчя:
— Я їх не розпізнав. Ти й так снилася мені щоночі.
— О сонце й вітер! — Огнеслава змахнула долонями до гори, і обличчя її засвітилося в рожевих відблисках зорі. — І… без одягу бачив?
— Дуже часто.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „23“ на сторінці 2. Приємного читання.