TextBook — Не знаю. Але звертаючись до них, ми щоразу кували зброю проти себе. Тільки не розуміли цього… А тепер вогонь, викресаний нами, нас і спалив.
— А часове провалля довкола нас?
— Виплід спільних зусиль.
— А руйнувати його доведеться тобі самому?
— Гадаєш, я прагну врятувати наш пропащий світ?
— А хіба ні?
— Ці жалюгідні племена? Які не змогли народити ні героїв, ні мудреців, ні справжніх митців? Тисячоліття — мов сон без пробудження. Темні голови зі світлим волоссям!
Огнеслава пустила вскач свого коня, обігнала Вельфа й лише потому, зверхньо глянувши через плече, мовила:
— Ти зневажаєш їх за те, в чому винні якраз чаклуни!
Він відповів неголосно, наче прислухаючись до рясного тупотіння копит:
— Ми багато в чому винні, але й твої орачі анічогісінько не зробили, аби змінити хоч щось у своєму житті. Навіть не намагалися. Немічними бути просто, а сила накладає численні обов'язки.
Вона велично випросталась, мовила злісно й зарозуміло:
— Отже, треба притиснути їм горлянки — і влада ваша? Що ж ви упустили таку нагоду?
Вельф усміхнувся:
— Навіщо ми сперечаємось? Після того, як я схилився перед орачкою на очах у цілого натовпу кочовиків! А тепер прагну використати найменший шанс, щоб бути з тобою. Хоча б і в іншому світі.
Огнеслава прикусила губу.
— Вельфе, чому ти не віриш — я справді стала чаклункою.
— Ти хочеш сказати — торкалася потоку уповільненого часу? Звичайно, інакше б ти так довго не залишалася молодою.
— Я стала такою, як ти!
Він зітхнув і похитав головою:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „21“ на сторінці 4. Приємного читання.