— І збрехав би й мені, й собі! — вона злякалася навіть за минуле.
— Огнасю, ти — диво, коли така безпосередня. Велич тобі не до лиця.
Тепер вона не ображалась на пестливу форму свого імені й почувалася тією простолюдинкою, якою була тоді, коли вони випадково зустрілися вперше. Випадково?
— Справді? — спитала наївно, але звабливо прищуливши очі.
Вельф і собі весело примружився:
— Сумніваєшся в моїх словах?
— Я не хотіла образити… Але чому ти зразу й поїхав? Не сказавши ані слова?
Він повернувся на скільки зміг у сідлі:
— Я мав тоді ж і вкоротити тобі віку? Зовсім юній? Скільки тобі було? П’ятнадцять?
— Ну то й що? Хлопці вже залицялися. А я завжди думала, що ти зневажаєш мене, бо орачка, дикунка…
— Не переймайся дрібничками. Ми всі помилялися. Чого вартий був отой наш із Чарою задум відновлення Авілара! Від початку нездійсненний.
— Але красивий. Визнаю це, хоча ми з Морельдою і протидіяли йому, як тільки могли.
— Через це вона й убила свого чоловіка?
— Хіба не ти його вбив?
— Що?! Рідного брата?! Я не чудовисько.
— Стій, — вона потягла повід і зупинила коня.
Вельф проїхав кілька кроків, потім також повернув назад. Став майже навпроти:
— Що трапилося?
— Якщо ні ти не вбивав, ні Морельда… Тоді хто… Тровік?!
Чаклун став дуже серйозним:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „21“ на сторінці 2. Приємного читання.