TextBook Диводан також обережно присів і потягнувся до торбини:
— Можемо хлібом пригостити. На жаль, черствий трохи. І бринза є, і м’ясо.
— Дякую, я не голодна. Оселя моя недалеко.
— Такі дівчата, як ти, повинні жити в замках, — Диводан відклав торбу.
— А я і живу в замку, — спокійно мовила незнайомка.
— То ти чаклунка?
— А ти як гадаєш?
Диводан уже було звівся на ноги, але Гайнелій притримав його за руку і не дав устати. Проте неспокійний орач струснув буйними кучерями й випалив:
— А можеш прямо зараз зробити щось… таке? Незвичайне?
Вона усміхнулась:
— Просто-таки зараз?
— Авжеж!
— А не боїтесь?
— Ні!
— Не спішіть, — розтягуючи слова густим низьким голосом мовив Гайнелій, — може, це небезпечно?
Дівчина подивилась серйозніше:
— Небезпечно сидіти отак удвох глупої ночі, коли поруч нишпорять воїни Стратомира, і палити багаття, щоб привернути до себе увагу.
— За два дні ми й слідів їхніх не бачили, — обурився Диводан.
— А коли хмари затуляють небо, і ти не бачиш зірок, невже вони тоді не світять?
— Я ніколи не чув, щоб ватага степовиків обминула двох подорожніх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11“ на сторінці 2. Приємного читання.