— Марку, тепер ти, мабуть, захочеш повернутися на Землю? — обережно поцікавився Ілля.
— А я повинен? Ти як гадаєш? — відповів запитанням на запитання Марк, з-під лоба зиркнувши на друга. — Просто… я про це ще не думав.
— А-а… — одночасно з полегшенням видихнули друзі.
— Ну, тоді гайда на континент, — весело скомандував Ілларіус Непереможний.
І Цезар підняв усіх у повітря…
Аріхандрус поволі розтулив повіки і провів переможців поглядом.
— Вибач мені, сину! — пошепки сказав він, але Маркус Великий був вже надто далеко, щоб його почути. — Я… я не зміг стати тобі справжнім батьком. Ти зробив для мене набагато більше. Твій вчинок… поклав край моїм стражданням. Спасибі тобі, дитино моя! Тепер я віль… — його кволий дух відлетів, а тіло перетворилось на купку попелу. Тієї ж миті нарешті прокинувся древній вулкан. Поверхня старого жерла почала тріскати і випускати стрімкі пекучі пари, ринула пекельна лава, яка своїм вогненним язиком злизала рештки правителя тебердів. А за кілька годин острів проковтнув лазурний океан. Зник останній прихисток зла на планеті.
Замість епілогу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марк і Цезар у Зеленоводді» автора Нікалео Ніка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Крах Аріхандруса Могутнього“ на сторінці 26. Приємного читання.