Розділ «Частина III Крах Аріхандруса Могутнього»

Марк мовчав. Він здогадався про це ще тоді, коли побачив перстень на його руці, якою Аріхандрус скинув капюшон з голови і необережно зачепив кристал-цирконіт на шиї. А підтвердив це Володар тоді, коли назвав його «Марчиком».

— Він бреше! — раптом несподівано для себе випалив Тлустик, який разом з Ілларіусом і Віолліною ховалися під розкритими крилами Цезаря, який захищав їх від тебердів, що їх оточили.

— Замовкни, нікчемо! — гаркнув Аріхандрус і одним тільки поглядом накрив їх звуконепроникним куполом. — Марчику, якщо ти думаєш, що я хочу тебе вбити, то ти помиляєшся, — звернувся він єлейним голосом до сина.

— Я так не думаю, і ти це знаєш, — відповів Марк. — Я взагалі не розумію, чого тобі треба від мене.

— Нічого, синочку. Що ж може хотіти батько від свого сина?! Я тільки мрію про те, щоб ти став не гіршим за мене, — і він хитро примружив очі.

— Не гіршим! Куди мені! Паскуднішої істоти, ніж ти, я ще не зустрічав, — люто випалив Марк.

— О-о, ти так думаєш? — він заглянув в очі Маркові, перелетівши перед ним на інший бік. — Дивись-но, що я тобі покажу.

Він перекрутився, як дзиґа, і довкола них з Маркусом виникло голографічне зображення чужого світу.

Скрізь на поверхні з піску лежали жовті півкулі, з яких виходили схожі на людей істоти і весело махали Маркові руками.

— Це планета Алькатрон, — пояснив задоволений Маркусовою реакцією Аріхандрус. — Вона обертається навколо Проксіми Центавра, однієї з найближчих до нас зірки.

— Але ж вважається, що навколо цієї зірки немає планет, — заперечив Марк. — Найближчі поселення можуть бути лише у Туманності Андромеди.

— Дурниці! Це під кутом зору Землі їх немає, а ми там правимо вже сто зеленоводських років. І як бачиш, алькатронці повністю задоволені моїм керуванням, — і не давши Маркові часу на запитання, продовжив: — А щодо Андромеди, то і там мені належить не один світ…

І він почав демонструвати одну за одною щасливі і прекрасні картинки з життя невідомих планет: чи то був чудернацький підводний світ планети-океану, чи мерехтливі зображення вертикальних світів, — усюди Марк бачив усміхнені обличчя, які радісно на нього дивилися…

— Ти міг би стати моїм законним спадкоємцем, — смакуючи кожне слово, вкрадливо промовляв Аріхандрус. — Тільки скажи «так».

— Але… чому… — Марк хотів запитати, чому він не чує звуку, та враз згадав слова Мудрого Пророка: «Відкрий свою душу!» Марк заплющив очі і почув… почув! Ні, не сміх і пісні, а стогін, шелест суховію і плач землі. Це була його рідна планета у різних вимірах, чиї картинки з минулого щасливого життя продемонстрував Аріхандрус. Отже, він нахабно брехав!

Марк розплющив очі і спалахнув гнівом. Його руки стиснулися у кулаки, обличчя порожевіло, і від нього пішов такий потужний енергетичний потік…

Аріхандрус відразу зрозумів, що хитрий задум провалився, і зачаївся. Адже Дитя Зеленоводдя, хоч і було його біологічним сином, та його душа і прагнення були поза владою Володаря.

— Ти мене не обдуриш! Ти — підступний, жорстокий і хворий теберд. Тебе треба знищити так само, як ти знищив усі ці світи. Твоє кволе тіло більше не в стані тримати у собі таке зло, — схвильовано заговорив Маркус Великий.

— То вбий мене! — змінив тактику Аріхандрус. Він і справді дедалі більше сірів, і його тіло здригалося в енергетичних конвульсіях. Було видно, що він стрімко втрачає енергію і силу. Позитивно налаштоване Зеленоводдя гасило вогонь його життя.

— Я дуже страждаю, синку! Допоможи, вбий мене!