Розділ «Частина III Крах Аріхандруса Могутнього»

— І відколи це ти став ловити зоряну рибу?

— Хм, — незадоволено мугикнув Тлустик, розуміючи, що Ілля хотів би запитати зовсім не про те. — Відтоді, як залишився зовсім сам у Червоному секторі.

— Вибач, мені дуже прикро, — сказав Іларіус.

— А мені — ні, так чого тобі треба? — грубо запитав Тлустик.

— Ми трохи замерзли, поки сюди летіли, — почав Ілля. — Чи не міг би ти нас напоїти чимось гарячим… для початку.

— Міг би, міг би, — пробурмотів собі під ніс гном.

Він зісковзнув зі стільця і почвалав надвір.

— Не дуже-то твій друг люб'язний, — кивнув головою на двері Марк, коли Тлустик вийшов з кімнати.

— Він відлюдькуватий і не вельми вихований, але надзвичайно добрий, — виправдовував свого друзяку Ілля.

— Ну, де ви там? — почулося знадвору. — Шипшинова настоянка вже готова.

— Але ж і «добрий», — підкреслив Марк.

— Дурниці, ти помиляєшся, — щиро заперечив Ілля.

Хлопці вийшли з дупла. Тлустик сидів на полінцях біля вогнища, над яким грівся казанок з водою і смажилися на прутиках якісь різнокольорові овочі і фрукти. Він дав кожному по великому дерев'яному горнятку із паруючим пахучим відваром.

— Дякую, — сказав Марк і зауважив, вмощуючись на пеньку біля Ілларіуса: — Щось це не дуже схоже на аромат шипшини.

— От глушман, — підвівши брови, промимрив Тлустик. — Хлопче, я сказав «бжипшина», а не «шипшина».

— Ой, перепрошую. Мені почулося зовсім інше, просто у нас на Землі є шипшина, а це така…

І Марк відчув, як боляче став йому на ногу Ілларіус, нагадуючи про конспірацію. Марк вкусив себе за язика…

— Це він розповідає про нове місто на континенті, яке називається Земля, — почав вибріхуватися Ілларіус.

— Брешеш! Еге ж, — і Тлустик подув на воду, смішно скрутивши товсті губи у вузьку трубочку.

— Чому ти так говориш?! — нічого не розуміючи, запитав Ілля, переконаний у власній силі навіювання.