Розділ «Частина ІІ Зеленоводдя»

— Говори! — почувся грізний наказ.

— В одному із секторів Зеленоводдя зафіксовано значний викид енергії, — сумно повідомив голос.

— Значний? Наскільки значний?! — поцікавився володар.

— Більшого ми досі не фіксували.

Чоловік мовчав. Він тільки перестав крутити ланцюжком, підійшов до трону посеред зали і сів на нього, склавши на грудях руки. У цей час голос знову винувато заговорив:

— Володарю, я не міг не повідомити вас про це.

— Ні, навпаки! Це — хороша новина.

— Хороша? — здивувався голос і ніби завив, та так, що аж луна пішла залом.

— Припини! — зневажливо обірвав його Володар.

Голос вмить замовк і після невеликої паузи запитав:

— Могутній Аріхандрусе, я нічого не розумію. Адже це мало б означати, що вони отримали якусь надпотужну зброю проти нас.

Володар підійнявся і став нервово ходити туди-сюди залою. Це тривало якийсь час. Потім він зупинився біля одного з велетенських вікон, за якими пропливали пухнасті білі хмаринки над океаном, ще трохи помовчав і, дивлячись у далечінь, зауважив:

— Правильно, у них з'явилася надпотужна сила. Ти маєш рацію…

Аріхандрус знову замовк, а голос терпляче чекав на продовження. Володар повільно повернувся, та його обличчя однаково не було видно з-під широкого капюшона. Над чимось роздумуючи, він попрямував до свого трону біля акваріуму. Голос знову завив від нетерпіння.

— Як мені набридли оці твої завивання, — невдоволено перервав його Аріхандрус Могутній.

— Вибачте, мій пане! Я просто не вловлюю тут зв'язку! — знову винувато промовив голос.

— Знаєш, якби твій розум був трохи жвавіший, ми могли б вже давним-давно усе отримати, а так…

Голос не надав цій репліці ніякого значення і перепитав:

— Володарю, то я так розумію, що…

— Що вони отримали надзвичайну силу… Але це зовсім не означає, що вона належить їм, — не без задоволення продовжив Володар. — Це — початок їх кінця! Зеленоводдя потоне у викривленому просторі, воно належатиме мені!