Розділ «Частина ІІ Зеленоводдя»

— Ну, поняття «війна» у Зеленоводді не існує. Це явище відоме нам хіба що з прадавніх літописів. А все інше ти ще побачиш, — спокійно відповів Ілларіус.

— Де, коли? Я вже втомився чекати. Куди іти? — Марк ніяк не міг вгамуватися.

— Ти знаєш, я тут теж раніше ніколи не був. Звідси починається зона підвищеної секретності, доступ до якої мають лише певні люди. Нас обов'язково повідомлять, скільки чекати чи куди іти, — відповів Ілля.

— Ну, добре, — почав від нічого робити бити ногою по траві Марк.

— Знаєш, я мав би тебе попередити, що на Зеленоводді усі спілкуються телепатично, за винятком випадків, коли ми співаємо або проходимо голосову ідентифікацію на приладах, як наприклад, у підйомній капсулі, — заглянув у вічі Маркові Ілля, щоб не пропустити його реакції.

І… о, жах! Лише тепер Марк зауважив, що Ілля зовсім не ворушить губами, коли говорить. Він міг заприсягтися, що бачив, як Ілларіус розмовляв. Це його приголомшило.

— Тобі здавалося, що я з тобою розмовляю голосом? — беззвучно запитав Ілларіус з таким же загадковим виразом обличчя.

— Так, — відповів збитий з пантелику Марк.

— Ти бачив тільки те, що хотів бачити, до чого звик. Це — звичайна ілюзія, — не без задоволення пояснив Ілля.

— А як же Гардіус не зауважив, що я насправді розмовляю?! — пригадавши свою доречну репліку про невпинність часу, запитав Марк.

— Гардіус теж бачив те, до чого звик. Адже тому мене і звуть Непереможним, оскільки краще за мене навіювати не може ніхто… Серед крилатих, — через паузу з гордістю додав Ілларіус.

— Неймовірно! — захоплено вигукнув Маркус і запитав: — До речі, а де твої крила? Це що, теж ілюзія, тільки оптична?

— Ні, крила — не обман. Вони виростають лише для польоту, потім у прикордонній залі їх атрофують, і вони відпадають. А у повсякденному житті з ними взагалі неможливо. Ти ж, напевно, зауважив, що усередині міста немає крилатих людей, — байдуже відповів Ілля.

— Що означає «відростають», а потім «атрофуються»? Це — ж абсурд! — нічого не розуміючи, вигукнув Марк.

— Тільки не треба так емоційно і голосно розмовляти. Тут зовсім інші правила. Можеш навіть не розтуляти рота… Я наперед знаю кожне твоє слово, — скривився Ілларіус.

— От від цього я навряд чи зумію позбавитися, — сказав Марк.

Враз хлопці зауважили, що посередині ярусу з'явилася якась світла кругла поверхня.

— Цей сигнал для нас, — помітивши це, підказав Маркові Ілля, і вони попрямували туди.

Марк мовчав і слухав, що думає Ілля.

— Ти знаєш, мені самому зараз не дуже комфортно. Я теж ніколи не підіймався так високо. До Головного управління входять тільки старійшини і Хранитель Зеленоводдя. Це — таємне місце. І якщо ти був здивований тим, що бачив досі, то те, що нас чекає ТАМ, може виявитися та-а-кою несподіванкою! Основне — не боятися, нам нічого не загрожує. Навпаки, тобі належить врятувати наш світ, — наголосив Ілларіус.