TextBook — От нечиста сила! — сплюнув. Хотів перехреститися, але він ж був Червоної армії командир, як можна хреститися? Стримався. Подивився на полонених. — А чавуни на головах для чого?
— А так і було. Ми вирішили не знімати, — доповіли бійці.
— Ось ти, сучко! — це прибіг матрос Жникін, який побачив Міру. — Це ти вістовому голову відтяла! — Жникін кинувся до дівчини. Задушити, чи що, хотів, але Міра вдарила його головою з чавуном у ніс, а потім ногами, і впав матрос, заюшений весь, у пилюку. Схопився за маузер.;
— Припинити! — наказав Єрофеєв. — Будіть комісара, всім підйом! Повертаємося до Охтирки! Валізу в тачанку, полонених на віз! Подвійну, потрійну охорону! Щоб очей з них не зводили! Жникін, ти відповідальний. Головою!
Полк швидко рушив до Охтирки. Збожеволілих залишили, бо нині же війна, не до них. Їх швидко спіймали місцеві чудовиська, чи то ходячі дерева, чи хижохатки, чи інші. Багато там було всілякого людожерського звір’я.
Розділ 10 Великі приготування і небачена битва
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одного разу на Дикому Сході» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9 Москва дає добро“ на сторінці 10. Приємного читання.