Розділ 9 Москва дає добро

— Цим розпорядженням забороняється втручання у справи на землях при річці Снів! — крізь зуби сказав Ліберман.

— Борю, ким забороняється?

— Самим Леніним!

— Що? Та не може бути! — обурився комполку.

— Дивися! Ось почерк його і підпис, і печатка Реввійськради! — Ліберман подав аркуш товаришу і розгублено крутив головою.

— Як це не втручатися, Борю? А якщо контра за цим старим ховається? — спитав Єрофеєв, який роздивлявся документ.

— Ти це бачиш? — підвищив голос Ліберман і тицьнув в аркуш. — Це наказ! Чув про революційну дисципліну?

— І що робити?

— Не знаю, — Ліберман поморщив чоло, думав, як діяти далі. — Ну нехай, поїхали до старого.

Той все кукурудзу чистив.

— То ти знайдеш тих, кого ми шукаємо? — спитав Ліберман.

— Знайшов уже.

— Дивися, вони люди небезпечні. Наче й упіймаєш уже їх, а вони — раз, і втекли. Ще ті хитруни.

— Знаю, — дідусь кивнув. — Ви он там за гайком станьте, відпочиньте трохи. А до вечора і привезуть їх.

— Не хочу я погрожувати, діду, але дивися, що нас тут полк цілий. Якщо спробуєш обдурити, то краще не треба. Випалимо тут все, не дивлячись на документ, — попередив Ліберман. Дідусь кивнув, що розуміє. — А ще там, окрім людей, валізи дві. Вони теж потрібні, — нагадав комісар.

— Валіза одна, — сказав дідусь.

— Дві валізи, старий хрич, дві! — вибухнув Ліберман.

— Одна, лебедику, одна. Її привезуть, — відразливо захихикав дідусь.

— Слухай, старий, я ж тебе до стінки за таке поставлю! Думаєш, ні? — злісно спитав Ліберман.

— Поставиш, — кивнув дідусь. — Спочатку ти, потім тебе. Ти ж документ читав.