Розділ «До своїх»

Лазутчики бетонною трубою дійшли до наступного колодязя і помітили, як у круглому отворі над їхніми головами сяє небо. Надходив світанок. Їм потрібно шукати місце, де вони могли б непомітно закріпитись і визначити, що тут є, в арсеналі супротивника.

— Я полізу нагору, — запропонував Апостроф.

— Я з тобою, — сказав йому Мозес.

— Ач який! — усміхнувся юнак. — Хочеш примазатися до мого подвигу? Ну добре, Мозесе, давай зі мною.

Милостиво дозволивши товаришеві йти за собою, Апостроф поліз нагору, чіпляючись по-мавпячому за іржаві скоби, вбиті в стіни колодязя.

— А я пройду дальше по трубе, — сказав Черкес і важко рушив у темряву.

— Почекай, — зупинив його Леопард, — візьми тепловізор.

Він простягнув товаришеві пластикову трубу.

— А ми що? — запитав Лисий.

— Будемо чекати з тобою тут, капітане, хто з них перший повернеться.

Першим повернувся Черкес.

— Там, с той стороны, тоже колодец. Но выходит он возле частного сектора. И все. Эта труба тупиковая. Я не могу понять, где сток из монастыря. Тупиковый он, этот коллектор, что ли?

Леопард скривив губи в сумніві. Він не боявся невідомості, але страх як не терпів нелогічності. Величезна бетонна труба завдовжки сотні метрів, що нею вільно могла гуляти людина, вища від середнього зросту, мусила мати своє призначення, свій вхід і вихід. А так виходить, що тонни міцного бетону закопали в землю незрозуміло навіщо.

Та його роздуми перервав голос Апострофа. Голова бійця майже закрила круглий отвір.

— Вилазьте, тут нікого немає.

— Лисий, друже, пройди з Черкесом уперед цією трубою, прикрий той другий колодязь, — кинув капітанові Леопард і поліз нагору, туди, звідки долинав голос бравого юнака.

Нагорі вже розвиднилося. Сонце пробивалося крізь сірі хмари й ніби обмацувало променями золотоголову дзвіницю монастиря.

— Там нікого немає, Леопарде, і Мозес уже пішов туди, — кивнув на дзвіницю Апостроф.

— Добре перевірили? — спитав більше для проформи Леопард і рушив до дзвіниці. — А ти, друже Апострофе, залишайся контролювати вихід із цієї труби.

— А можна, я з тобою? З тобою мені веселіше, — попрохав Апостроф.