Розділ «До своїх»

БМП, діловито обертаючи гусеницями, просувалися до соняшників. Коли вони дісталися до лежанки, командир загону сепаратистів побачив самотнього нерухомого бійця, що лежав на спині й дивився в сіре байдуже небо, склавши широкі долоні. Спочатку той подумав, що укроп давно мертвий, і втратив до нього інтерес, але його солдати помітили, що брудна форма ворушиться. Боєць дихає. І щось шепоче. Тоді командир повернувся до укропа й нахилився, щоб розчути шепіт. Укроп, спокійно усміхаючись небу з трохи прикритими очима, бурмотів щось абсолютно невиразне.

— Апострофе, Мойсеюшку, Черкесе, Лисий, пробачте мені. Пробачте мені всі, Скоро побачимось, Лисий, Ми переможемо. Ми вже перемогли.

А потім він зі знайомим клацанням розкрив долоні, і в командира сепаратистів лишалася мить, щоб із жахом роздивитися, що укроп тримає в руках дві гранати. На обох не було кілець.