Лисий подивився вгору, на смішні піруети дзизкучого літачка.
— Отже, ми її побачили. Гарбу, як ти кажеш. Їм важливо будь-якими способами приховати факт перебування її на Донбасі. Безпілотники вони використовують тільки у взаємодії з артилерією. Що це означає наразі?
— Що, друже?
— А означає, що вони можуть болото накрити артою або випалити тим же залповим вогнеметом. Я б на їхньому місці саме так і зробив. Уяви всю епічність ситуації. Українські бійці гинуть від тієї самої зброї, звістку про наявність якої поспішали передати товаришам.
— Лисий, як на мене, ти дуже розумно говориш. Не базікай зайвого, — обурився Леопард. — Я не збираюсь прямо тут…
— І я не збираюсь, — перебив його Лисий, — але нам треба вирішити, що робити.
Двоє загнаних людей у брудному камуфляжі намагаються вижити і проводять військову нараду посеред болота в тилу супротивника. А всевидяще око безпілотника за ними спостерігає. Єхидним дзижчанням посланець смерті нагадує бійцям про свою присутність.
— Вони битимуть сюди. Через кілька хвилин, максимум через півгодини.
— Давай його зіб'ємо?
— А сенс? Він нас уже знайшов.
— Твоя пропозиція, Лисий?
— Розділитись. Ти — лівіше, я — правіше. Безпілотник один. Не буде ж він метатися між тобою і мною. Ми розділимо шанс на виживання. Поділимо його на двох. П'ятдесят на п'ятдесят. Або ти, або я. А інакше ми отримаємо сто відсотків імовірності… сам знаєш чого…
— Так-то воно так, — сказав Леопард, і це означало, що він думає.
А думав він швидко.
— Хто візьме камеру? — запитав він Лисого й загадав про себе: «Як цей хлоп скаже, так і буде».
— Яка різниця, хто її несе? Це ж лотерея, — кинув Лисий. — Хочеш, неси ти.
Вони міцно зімкнули загрубілі долоні та обнялися. Дві розгрузки глухо брязнули магазинами.
— Прощавай, друже Лисий. Побачимось… колись.
«Колись», — сумною луною відгукнулись у Лисого в свідомості слова побратима.
Страшний дитячий сон усе не закінчувався. Долаючи м’яку силу болота, Леопард ішов уперед і на Лисого не озирався. А Лисий вирішив підвищити свої шанси на виживання й рушив у бік сепарських блокпостів, у надії, що по своїх противник не стрілятиме.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга змін» автора Цаплієнко А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „До своїх“ на сторінці 14. Приємного читання.