Розділ третій Справа кривава й делікатна

— Війна — політика, ваші слова. Самі не припускаєте суто побутової причини вбивства. Як загинула панна Божена? Кажете — розбили голову?

— Підсвічником. Удар не один, били багато разів. Огидне видовище, череп — у криваву кашу, гатили вже мертву. Пошкодили обличчя, хоч упізнати можна. Оглянете самі, якщо є бажання. Тіло чекає на вас, під охороною Платова. Я нічого не пояснив у штабі, просто повідомив — капітан потрібен поки в розпорядженні контррозвідки.

— Звісно, мушу глянути. Але не сам. Прошу залучити до справи пана Віхуру, відставного комісара. Ви не довіряєте новим поліцейським, ті, хто лишився на службі, не мають тих можливостей, що раніше. Наділити їх особливими повноваженнями ви навряд чи готові. Тож пан Марек — не найгірший варіант. Матимемо з ним рівні права.

— Ні, — капітан гойднув головою. — Забагато народу доведеться посвячувати в делікатну справу.

— Хоч як доведеться, пане капітане, — парирував Клим. — Тримати в секреті все не можете, самі визнали. Тому закличте поліцію, щойно на місці злочину побуваємо ми з колегою. Зрештою, я можу дозволити собі використовувати зв'язки та можливості пана Віхури, не до кінця перед ним розкриваючись. Власне, на цьому наші стосунки трималися всі ці роки. Здається, він змирився.

Сівши нарешті за стіл, Зубов вибив по поверхні легенький дріб, наче грав на піаніно простеньку мелодію, на кшталт «Собачого вальсу»[18].

— Ви справді нахаба, пане Кошовий. Сподіваюсь, знаєте, що робите. Інакше повернетесь назад у камеру. І я знайду спосіб посадити вашого колегу в сусідню, не дай Боже, зробите щось всупереч нашим домовленостям і на шкоду російській владі. Все?

— Ні.

— У вас апетити.

— У буквальному смислі, пане Зубов. Їсти хочеться. Святим духом харчуватися не годен. Мені потрібно забезпечення. Хай не грошове, воно мало чого варте. Але харчовий пайок не завадить. Панові Віхурі — теж.

Зубов знову пробігся пучками пальців по краю стола.

— Слухайте, вам ніколи не пропонували дипломатичну службу?

— Я правник. Адвокат, коли не забули. Справи ведуться так. Лиш у даному випадку мій клієнт — це я сам. Тому максимально намагаюся враховувати, відстоювати й захищати власні інтереси. Щось не так із забезпеченням?

— Навпаки, тут вирішується найпростіше. Це все?

— Поки все. Далі побачимо.

— Обговорювати будь-які кроки — лише зі мною. Вам проведуть тимчасовий телефон, з'єднувати можуть тільки з моїм кабінетом. Спроби потелефонувати іншому абоненту відстежаться миттєво, без узгодження — заборонено. Приймається?

Кошовий мовчки кивнув.

— Коньячку?

Клим мотнув головою — поки досить, сам відчував.

— Тримайте.