Розділ третій Справа кривава й делікатна

— Та ну, не перебільшуйте.

— Це я ще применшую, — капітан поставив чарку на стіл. — Мені прикро, що особи ваших поглядів упереджено ставляться до цілком законних намірів государя об'єднати всі слов'янські народи в єдину націю. Чужого, пане Кошовий, Росії ніколи не було потрібно. Читайте історію, ми лише повертаємо своє. Відновлюємо історичну справедливість.

— Оця кава — теж повернення свого?

— Далася вам кава! Я не знаю, ось вам хрест святий, — Зубов перехрестився, — не знаю, де мій денщик роздобув каву! Міг купити на чорному ринку! Як потрапляють товари до гендлярів — теж не маю поняття. Контррозвідка цим не займається. Є речі, важливіші за каву і навіть за політику! Тим більше, люди на кшталт пана Навотного представляють, як тут кажуть, русинську спільноту. Ви ж не будете заперечувати очевидного: значна частина малоросів має відмінні від ваших погляди на стосунки імперії та малих народів.

— Так, розмова справді йде не туди, пане Зубов. Ми торкнулися світоглядних питань. Стосовно них не домовимось ніколи.

Чоловіки знову помовчали.

— Зрештою, мені не потрібна ваша лояльність, — мовив капітан. — Принаймні, поки що. Хіба в якийсь момент це заважатиме робити правильні неупереджені висновки.

— Кому заважатиме?

— Нам обом. І досить, пане Кошовий, лишимо політику. Тим більше, капітан Платов, заради якого ви тут, втрапив у халепу, не дотичну до неї. Хоча кохання, як і політика, — вічні.

— Кохання?

— Або пристрасть, не суть, — Зубов допив свою чарку, поставив її в центр столу. — Антон Платов зробив, як на мене, блискучу військову кар'єру. Йому лише двадцять п'ять, а він уже капітан. Чин отримав не так давно, перед самою війною. Підвищили, призначаючи в штаб. Штабних бойові офіцери не люблять, солдати — тим більше, проте якби не було штабу і тих, хто там служить, армія не змогла б воювати.

— Вічне питання, хто без кого обійдеться: генерал без армії чи армія без генерала, — вставив Клим.

— Я саме про це, — кивнув Зубов. — Знаючи Платова, готовий визнати: стрімке кар'єрне зростання запаморочило йому голову. Блискучий офіцер, красень, втілення успіху, має всі перспективи досягнути ще більших висот. Для таких війна, хай це прозвучить не дуже пристойно, — чудовий шанс сходження вгору. Звичайно, поруч із ним постійно бачать не лише молоденьких дівиць, а й зрілих дам. Перебірливістю у зв'язках Платов ніколи не відрізнявся і в цьому не оригінальний. Звичайно, з початком воєнної кампанії він лишив попередні амури вдома. Навряд чи когось здивує, що тут, у Львові, капітан швидко знайшов нову пасію, яка розраджувала в не такі вже часті вільні від служби години.

— Небезпечний зв'язок? Штабний офіцер скомпрометований?

— Ще не знаю.

Відповідь прозвучала щиро й сказано було зовсім іншим тоном. Або Кошовому здалося, або Зубов тепер виглядав трохи розгубленим, хоч намагався приховати це від арештованого.

— Тобто?

— Отак, — капітан розвів руками, знову налив Климові по вінця, собі — ще менше, ніж перед тим. — Зв'язку свого Антон Платов не приховував. Йому, молодому-холостому, нема кого-чого боятися. Господи, у нас не криються, коли йдуть у бордель! По сороміцьких дівках ходять військові всіх армій світу, є навіть пересувні бардаки!

— У чому ви хочете мене переконати, пане Зубов?

Капітан трохи попустився, відпив коньяку, збираючи думки докупи.