Розділ другий Врятувати героя війни

— Чомусь я чекав подібної реакції.

— Он як, — у її тоні не звучало здивованих ноток. — Він прийшов сюди, аби нацькувати тебе на поляків. Не хочу лізти в політику, скільки разів тобі говорила. Але розумію — нині всі в неї втягнуті, так чи інакше. Довкола суцільна політика, навіть у Червоному Хресті. Подібні розмови можливі де завгодно, й вони ведуться. Тільки не тут, у цьому домі.

Магда тупнула ногою.

Сіпнулося віко, сильніше, ніж зазвичай, Клим торкнувся його пучкою.

— Поясни.

— Сам розумієш.

— Магдо, прошу тебе, в мене тепер інше в голові.

— Як би звинуватити в чомусь поляків? Заради того, аби вигородити вбивцю?

— Ти все чула. І теж маєш усе зрозуміти.

— Не пригадую, аби Климентій Кошовий погоджувався на таке раніше.

— Ти злилася на мене, коли взявся виправдовувати Густава Сілезького. Бо була щиро переконана — твою приятельку Агнелю задушив у її власному авто саме він. Про інше слухати не хотіла. Однак Сілезького випустили.

— Він не вбивав Агнелі.

— Я довів це, Магдо.

— Але цей стрілець Ладний — убивця.

— Я сам повинен переконатися.

— Ти шукаєш, якою брехнею витягнути злочинця з-за ґрат. Климентію, герой війни не має індульгенцій у мирному житті.

— Хіба зараз мир?

— Перепрошую — в тилу справді імітація миру. Тим не менше. Ми разом два роки, й ти ніколи не підкреслював цю різницю.

— Різницю?

— Так. Я полячка, католичка. Ти українець, православний. Мені здавалося, нас дотепер нічого не розділяло. Як колись нічого не заважало побратися з Басею. Ані те, що вона вихрещена жидівка, ані те, що…