Розділ дев’ятий Король помер

— Не скажу, пане Кошовий, — і вже до Єжи: — Пане Тимо, годі їжачитись. Треба виявити, через котрого з наглядачів до рук Ладного потрапив револьвер.

– І хто передав, це важливіше, — продовжив Клим.

— Звісно, — погодився Лінда. — Ви вмієте грати на наших інтересах, пане адвокате.

— Хотів нагадати — давно вже не адвокат. Мабуть, фах у крові. Не проп’єш, — Кошовий постукав нігтем по недопитій пляшці. — Повернути будь-яку справу на свою користь є моєю професією. Ви, панове, не раз мали змогу в цьому переконатися. Навіть використовували мене для цього, хіба ні?

Тима змовчав, а Лінда підвівся, пішов, не сказавши ні слова, зник за шинквасом.

— Він усе зробить, — мовив Єжи.

— Доброго тепер маєте помічника.

— Побачимо. Ви чекаєте?

— Так, але не тут. Навряд справа вирішиться швидко.

— Скоро.

— Але — не моментом.

Поруч заворушилося: це Шацький нарешті опав на стіл, примостив голову так зручно, як міг, і заснув, дихаючи рівно.

— Тепер з ним треба щось робити.

— Робіть, — знизав плечима Тима. — Єдине — гукну надійного візника, дам двох батярів, аби завантажили тут і вивантажили де треба.

Кошовий почухав потилицю.

— Ось туди йому не треба. Додому, маю на увазі. В такому вигляді — ні.

— Або — покладемо до завтра туди, — він показав у бік шинквасу. — Відлежиться, завтра піде додому.

— А пані Шацька не спатиме всю ніч, — парирував Кошовий. — До того ж він прокинеться і захоче, даруйте за інтимну подробицю, похмелитися. Все піде по колу, валандатися з ним у мене часу нема.

— У мене — тим більше.

Клим потер перенісся.