Розділ восьмий Голова обертом

— Отак, значить, — протягнув Клим, розминаючи між пальців залишки цигарки, попіл кришився на носок його черевика. — Хто ж у нас тепер зрадник?

— Захар Ладний.

З вуст Снігура це прозвучало вироком.

— П-ф-ф-ф! — голосно видихнув Громнишин.

Обертом пішла голова.

Кошовий на мить заплющив очі, подумки порахував до десяти, відкрив, проговорив:

— Поясніть.

— Зволите, — кивнув підхорунжий. — За два останніх роки я пережив і побачив стільки, скільки не бачив за попередні тридцять три. Доживши до віку Христа, я потім наче прозрів. Тепер усяка особа, котра дотична до чогось підросійського, для мене є зрадником. Повторюся: ніколи не думав, що колись казатиму такі речі, тим більше — незнайомій людині. Та я начуваний про вас, пане Кошовий. Ви донедавна так само уникали активної діяльності в українських політичних та громадянських рухах. Пан Громнишин тому свідок, і не лише він.

— Чекайте…

— Ви заждіть! — гаркнув раптом Снігур. — Два роки війни нічому вас не навчили! Світу, в якому ви оберталися до її початку, вже не існує! Промисловці, богема, світські леви й левиці, модні зібрання, де говорять про все на світі, окрім реальності, якої вперто не помічають! Війну допустили ви!

— Я? Особисто?

— Балакуни та ліберали! Сам таким був, тому мене так само стосується! Але я, на відміну від вас, прозрів і визнаю помилки! — сказавши це, підхорунжий трохи заспокоївся. — Загравання з ворогом зведе наш рух на пси. Захара Ладного або збиралися використати, або вже використовували у своїх інтересах ті, кому треба швидко і гучно дискредитувати українську справу.

— Ходите колами. Поясніть.

— У нього в кімнаті знайшли листівки та брошури. Типові зразки російської пропаганди.

Кімната знову гойднулася.

— Коли?

— Незадовго до його арешту. Ладний, як відомо, останнім часом забагато пив, цим самим лиш поглиблюючи депресію. Двері кімнати в притулку не зачиняв. Один із стрільців зайшов провідати, самого не застав, але оте барахло лежало на ліжку.

Кошовий уже опанував себе.

— Хіба Ладний читав російською?

— Мабуть, раз агітація була в нього.