Розділ 6

— Ніхто не міг. Я одна така, що знає трави в окрузі — аж до Дубна й Кремінця. Ще, кажуть, в Острозі є, але та не зробить упирське зілля.

— Але хтось таки зробив?

— Сама голову сушу. Бо ж цікаво.

Голота подивився на Федотиху, що знову залізла на лавку і тепер сиділа, хитаючи голими повними смуглявими ногами. Вона склала руки, нахилила голову і дивилася своїми яскраво-карими очима на Голоту. Він хотів щось було сказати, а тоді затнувся і кахикнув, потім ще.

— Знаєш, щось знову в попереку коле. Наче ножаками хто ріже. От тобі хрест, не брешу! Що то може бути, як думаєш? — запопадливо запитав він, намагаючись не дивитися на налиті знахарчині груди, що підскакували кожен раз, коли вона хитала ногами. Та відвести погляд не вдавалося ні на секунду, очі тягнуло до них так же незворотньо, як стрілку морського компаса до півночі.