Розділ «Частина третя»

Є в словниках (хоча б українському чи російському) колоритне слівце анафема (застаріле – анахтема) – знайоме і незнайоме водночас широкому колу, що означає відлучення від церкви, прокляття. (У Словнику Грінченка: «Сьогодні в церкві анахтему співали…»)

Віддати анафемі – проклинати, осуджувати, таврувати. Уживається також як лайливе слово.

Анафемський – проклятий, жахливий. (Приклад з Ю. Яновського: «І доки ото жінки гнутимуть спину з тими анафемськими сапками?»)

Але це – легенький, побутовий, майже безневинний вигук, на практиці зустрічаються куди більш серйозніші приклади.

Анафема (від грецьк. прокляття) – відділення кого-небудь від общини, вигнання, прокльон.

У християнстві – відлучення християн від спілкування з вірними і від таїнств, анафема застосовувалась в якості вищої (церковної) кари за тяжкі гріхи. Перш за все за зраду православ’ю та участь у єресі або розкол, що соборно проголошується.

Церковне право розглядає анафему як форму покарання у вигляді позбавлення «прав і благ, що перебувають виключно в розпорядженні Церкви і застосовуються тільки до членів Церкви».

У «Церковній історії» дається визначення анафеми: «Так ми, християни, зазвичай називаємо вирок проти богохульника».

Термін «анафема» вперше був застосований у канонах Ельвірського собору (початок IV ст.). Пізніше утвердилась і канонічна форма: «Якщо хто-небудь… (викладається провина), хай буде анафема».

Слово «анафема» стає панівним десь із 452 року.

І почалося…

На Антиохійському соборі 87 прелатів віддали анафемі Афанасія Великого. У свою чергу Афанасій Великий віддав анафемі прелатів, які його осудили. Потім Афанасій був двічі відлучений від церкви 37-м папою Ліберієм. Результат: і папа Ліберій, і Афанасій Великий пізніше були приєднані до лику святих.

754 рік. На соборі в Константинополі Іоанну Дамаскіну було чотири рази оголошено анафему, але VII Вселенський собор підтвердив вірність його вчення.

Папа Іоанн VIII віддав анафемі патріарха Фотія.

Константинопольський патріарх Михайло Кіруларій і легат папи Льва IX кардинал Гумберт віддали один одного анафемі.

У 1801 році чин анафематствування був скорочений. І в ньому вже перераховувались лише єресі, без згадок імен єретиків, а з імен державних злочинців були залишені тільки Г. Отреп’єв та І. Мазепа.

Згідно з визначенням синоду від 2–4 квітня 1902 року у всіх храмах сільських і міських (не кафедральних соборах) стала здійснюватися «послідовність молебного співання про повернення заблудних», що співається «в неділю православ’я і в інших випадках» – без анафематизмів.

У XVI–XVII століття (у Російській імперії – у XVIII ст.) анафемі віддавалися не тільки порушники віри і церкви, але й державні злочинці. Анафема тоді часто закінчувалася державною стратою.

Деякі випадки анафематствування.

1080 р. – папа Григорій VII вдруге віддав анафемі імператора Генріха XIV.