TextBook І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним
А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії
«Кана-аре-ечка жалобно поет…»
У житті гімназистки Віри Левченко 1910 рік став рубіжним і знаковим, тим роком, який круто перемінив її подальше життя.
На випускном балу в актовій залі гімназії Перепьолкіної випускниця Віра Левченко, сімнадцяти літ, гарненька баришня, про яку казали, що вона не від людей, а від Бога, познайомилася зі студентом-юристом Володимиром Холодним – на випускний бал у гімназію для баришень запросили юних хлопців-студентів із гарних, звичайно ж, родин – аби вони вже починали зав’язувати знайомства – а раптом?…
Віра й познайомиться із таким запрошеним студентом на випускному балу жіночої гімназії і невдовзі вийде за нього заміж, і він стане – хоч і в один голос стверджують: про цей шлюб «можна писати і статті, і книги. Він був недовгим. Він був вічним. Це був шлюб двох люблячих людей. Ніколи, навіть у роки своєї найбільшої популярності і слави, коли Віру Холодну оточували юрби поклонників усіх рангів і звань, вона не давала чоловікові приводу для ревнощів…»
Гм-гм…
Все сталося несподівано і непередбачувано (а втім, може, то доля їм така була визначена?).
Збуджені гімназистки, розчервонілі, веселоокі й сміхотливі, навперебій знайомилися із запрошеними на їхній випускний вечір студентами московських вузів – галас, сміх, приємна метушня…
«Незайнятих» хлопців ставало все менше й менше.
– А ти чого, Вірко, стоїш, як неприкаяна? – штовхнула Віру, пробігаючи мимо, одна з товаришок її по навчанню. – Наче ти чужа на балу.
– А що я маю робити? – думаючи своє, запитала дівчина.
– Знайомитись з молодиками, яких для цього й запрошено на наш бал!
– Я-а?
– Авжеж. Чи ти надто горда? Затям, коли гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори. Лови момент! Пам’ятаєш вигук Фауста: «Спинись, хвилино!..» Ось це й настало. Як казали ще давні латиняни: аут Цезар, аут нігіль!
– Або Цезар, або нічого?
– Саме так, подруго. Поквапся, бо не вистачить цезарів. Сама зостанешся. Потім буде пізно.
– Нічого. Як пише Марина Цвєтаєва, «моим стихам, как драгоценным винам, настанет свой черед…»
– Так то ж… Марина. А ти – Вірка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга-3 І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії «Кана-аре-ечка жалобно поет…»“ на сторінці 1. Приємного читання.