TextBook – Моїм теж настане…
– Раджу все ж не упускати кавалерів…
Подруга побігла, навощеної підлоги під ногами не відчуваючи, а до Віри тієї ж миті підкотився молодик – високий, стрункий, гарний…
– Пардон, мадемуазель! Я щойно почув ваші поетичні рядки: «Моим стихам, как драгоценным винам, настанет свой черед…» Ви пишете вірші, юна московська інфанто?
– Пишу – не пишу, а щойно процитовані рядки не мої, а Маринки Цвєтаєвої.
– Не чув про таку поетесу. А вірші її… вельми… Непогано.
– Весльми непогано, – дещо передражнила його Віра.
– О, так, так. Радий був з вами познайомитись. Дозвольте відрекомендуватися: студент-юрист Володимир Холодний – до ваших послуг!
– Хо-оло-одний? – насмішкувато протягла Віра. – Ой, ой, яке у вас прізвище… холодне. А я люблю прізвища… теплі.
– Для вас я готовий стати Володимиром Теплим.
– О, це вже краще, Володимире, котрий Холодний, а насправді Теплий.
Сміялися. Обоє. Весело і молодо. Віра тоді й не підозрювала, що мине не так і багато часу з дня їхньої першої зустрічі, як його прізвище стане і її прізвищем, і відтоді вона й до кінця своїх днів – а втім, і у вічності теж, – назавжди залишиться Вірою Холодною.
Він був людиною неабиякою, можна б сказати, незвичайною, та й родовід його заслуговує того, щоб розповісти про нього детальніше. Про Володимира Григоровича Холодного.
Він і справді походив з незвичайної родини: його дід, як пишуть, був «з усіх точок зору фігурою прецікавою».
Макар Петрович – як звали Володимирового діда, – походив з давнього («колоритного») козацького роду, українського з діда-прадіда.
Родовід свій Холодні вели від козацького отамана на прізвисько Холодний, який діяв ще за Хмельниччини… Ніби перед боєм він завсігди питав своїх козаків:
– А чи не холодно вам, бува, браття?
– Холодно, отамане, холодно, – одказували козаки.
– А поки холодно, то чи не пора нам, браття, взявши до рук шабельки наші вірнії, хоч трохи погрітися?
– Пора, пора погрітися, батьку!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга-3 І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії «Кана-аре-ечка жалобно поет…»“ на сторінці 2. Приємного читання.