Розділ «Частина четверта Є місто, яке я бачу вві сні»

Є місто, яке я бачу вві сні

Есть город, который я вижу во сне,

О, если б вы знали, как дорог

У Черного моря явившийся мне

В цветущих акациях город,

У Черного моря.

Есть море, в котором я плыл и тонул,

И на берег вытащен, к счастью.

Есть воздух, который я в детстве глотнул,

И вдоволь не мог надышаться,

У Черного моря…

А жизнь остается прекрасной всегда,

Хоть старишься ты или молод,

Но каждой весною так тянет меня

В Одессу – мой солнечный город,

У Черного моря…

Леонід Утьосов

Очевидці пізніше свідчитимуть: у дні, коли в Одесі відбувся показ нової «фільми» з участю Віри Холодної, знаменитий одеський бандит Мишко Япончик пообіцяв на прохання влади не грабувати одеситів (тільки одеська влада могла на це піти) – до двох годин ночі. І Япончик буцімто дотримувався своєї обіцянки – він був безтямно закоханим у «королеву екрана». І якщо він сказав «ша!», що означало не можна, то вся Одеса – незалежно від того, бандитська чи не бандитська – мала дотримуватися вказівки свого короля. В Одесі влада могла змінюватись – і змінювалась – чи не щотижня, а трупа Харитонова, раз уже приїхала на натурні зйомки, мала робити своє – грати, знімати. Нову «фільму», яку з нетерпінням чекали на просторах Російської імперії.

Між натурними зйомками на березі моря вечорами були незмінні концерти, у яких неодмінно брала участь Віра Холодна. Змушена була брати, адже лише її присутність на концерті гарантувала аншлаг, коли всі білети будуть продані.