Розділ «Частина друга-3 І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії «Кана-аре-ечка жалобно поет…»»

«Вертинський? Вперше він з’явився у нас з листом від Володимира Григоровича – чоловіка Віри.

Це був лист з фронту.

Я йому якраз відчиняла двері. Дивлюсь, стоїть худий-прехудий солдатик. Ноги в обмотках, гімнастерка вся у плямах, шия тонка, довга, нещасний якийсь. Він служив тоді санітаром у поїзді – пересувному госпіталі. Я привела його до вітальні. Він передав Вірі листа і почав приходити до нас щодня. Сідав, дивився на Віру і мовчав. Якось попрохав послухати його. Це були якісь нікуди не годящі куплети. Віра чесно сказала свою думку. Потім він приносив ще і ще – і нарешті Вірі щось здалося цікавим. Адже вона сама гарно співала старовинні циганські романси, акомпануючи собі на роялі. Віра попросила Арцибушеву, яка була директором Театру мініатюр в Мамонівському провулку (нині Московський ТЮГ) влаштувати виступ Вертинського. Він співав там свого «Маленького креольчика» і ще якісь пісеньки, присвячені Вірі…

Віра Василівна любила театр, любила мистецтво і проводила час або за читанням книг з питань мистецтва, або вертілася в колі акторів, літераторів, художників і часто бувала в клубі «Алтарь». На одному з таких вечорів її познайомили з представником кінофабрики Ханжонкова Туркіним та режисером тієї фабрики Євгенієм Францевичем Бауером…

Туркін і Бауер запропонували Вірі Василівні приїхати на кінофабрику, щоб зняти її крупним планом, а після вдалої проби зніматися в картині «Песнь торжествующей любви» за Тургенєвим… після першої картини, яка пройшла з великим успіхом, Вірі Василівні запропонували підписати контракт відразу на три роки.

Йшов 1914-й. Вірі Холодній виповнився двадцять один рік…»

І все ж, як і нині пише преса – охоча й жадібна до сенсацій, – «найтрепетніша алюзія Віри Холодної – історія її романтичних стосунків з Олександром Вертинським. Він пізніше тонко містифікував цю тему свого життя. Вперше відвідавши Віру Холодну, вже тоді знамениту, він закохався у неї. І вона прониклась до нього платонічним почуттям. В історії з Вертинським (як і з іншими поклонниками) актрису приваблювала неможлива можливість любові…»

Інший дослідник сьогодні делікатно свідчить: напевне ж Олександр Миколайович був закоханий у неї. Але не більше того, адже вона була дивною істотою…

До самого кінця свого трагічного життя вона кохала чоловіка і була йому вірною. Хоча людський поговір приписував їй мало не десятки романів. У неї були напропале закохані красені-актори, відомі поети. По Москві ходили чутки, що її коханцем нібито був сам Станіславський, який її закликав облишити «это пустое кино» і перейти у трупу його театру. І все ж для королеви німого кіно створити своєю уявою любов (черговий роман), пережити його, було значно цікавіше, як зав’язати щось у реальному житті.

Вважається, що до числа таких придуманих романів і належать її відносини з Олександром Вертинським, який справді любив актрису й обожнював її.[5]

Все коротке життя Віру Холодну оточували тайни і легенди: її називали навіть коханкою Мішки Япончика, знаменитого одеського бандита тих років! Клялися й божилися, що вона… французька шпигунка. Навіть після смерті Холодної у її загибелі звинувачували французького посланника Енно, який нібито прислав своїй невірній коханці отруєні лілії.

Фільми з її участю приносили фантастичні прибутки.

Її слава була неймовірна.

Поети Срібного віку присвячували їй романси. Її називали то «капризной девчонкой», то «саксонской игрушкой», то «мадонной из мрамора». Але вона ніколи не була безвольною чи вередливою – вона одна утримувала велику родину і була для близьких підтримкою і опорою.

А поклонники… Її завжди і всюди оточувала юрба поклонників, адже у неї закохувалися всі, з ким вона мала якісь стосунки.

Але найвідоміший її роман все ж таки з ним, з Олександром Вертинським…