Розділ «Частина четверта-3 «Новодевичье кладбище… Часы приема…»»

«Новодевичье кладбище… Часы приема…»

«В лето 1524 г. Князь Великий Василий Иванович воздвиже сию пречистую обитель, в ней же храм Пречистой Богородицы Смоленские и собра инокинь девического чину множество, им же бысть начальница благоверная и благочинная сия схимонахиня Елена Семеновна дочь, зовомая Девочкина и в сей обители преставися с миром в лето 1548…»

Так у Москві започаткувався Новодівичий монастир – сьогодні однойменний меморіал, що знаходиться в південно-західній частині Москви, в Лужниках (Хамовницький вал, д. 50), неподалік станції метро «Спортивна».

На вході, на цегляній стіні, скромна табличка:

І неясно, кого ж тут приймають у визначені години: покійників чи живих відвідувачів…

Року 1524 московський князь Василій III на честь приєднання Смоленська до руських земель і заснував у Лужниках Новодівичий монастир.

Олена Дєвочкіна в старовинних письмових святцях прирівняна до московських святих… З часом у монастирі почали ховати представників феодальної знаті та осіб духовного звання, а пізніше й осіб іншого стану.

У Вітчизняну війну 1812 року, залишаючи Москву, французи вирішили підірвати Новодівичий монастир. Вже привезли й розставили в потрібних місцях бочки з порохом, підвели до них ґноти. Залишаючи монастир, французи підпалили ґноти і спішно подалися геть, аби встигнути до страшного вибуху відійти подалі, на безпечну відстань. Вже чи не секунди залишалися до грандіозного вибуху, коли скарбниця монастиря Сарра з кількома послушницями залили водою ґноти, що вже догоріли до пороху, та підлогу, що вже горіла в деяких келіях. На згадку про врятування від вибуху в трапезній Успенської церкви був влаштований особливий приділ (прибудова) і заснований подячний щорічний хресний хід. Біля Успенського собору знаходиться й могила скарбниці Сарри Миколаївни, мужньої жінки, яка відійшла в інший світ на 75 році свого життя в березні 1840 року.

Із поховань ХIX століття на території монастиря збереглися могили учасників Вітчизняної війни 1812 року, декабристів, учених, літераторів, державних і військових діячів. Серед них і Денис Давидов – один з найвідоміших героїв часів війни з Наполеоном.

До кінця ХІХ століття територія монастирського некрополя практично вже вся була зайнята, а тому у 1898 році була освячена земля за межами південної стіни монастиря, і почалися роботи по розширенню некрополя. Так виникло Новодівиче кладовище – його ще називають Старим Новодівичим кладовищем. Невдовзі воно було обнесене стіною. У 1949 році територія була розширена на південь – утворилося Нове Новодівиче кладовище, сучасна площа якого 7 га. В стінах Нового кладовища розмістився колумбарій для поховання урн з прахом покійних.

У 1919 році Радянська влада віддала керівництво кладовищем Хамовницькій райраді – тоді на кладовищі ховали простих москвичів. Але з 1927 року вийшла постанова ВЦВК: «Новодівиче кладовище виділено для поховання осіб з громадським становищем». Там поховано багато істориків та історичних романістів, серед них троє Соловйових, а під балдахіном-навісом – могила М. Загоскіна, учасника війни з Наполеоном, автора романів «Юрий Милославский, или Русские в 1612 году», «Рославлев, или Русские в 1812 году», «Искуситель», «Тоска по Родине» та інших.

У глибині Старого кладовища знайшов спокій І. Лажечников – теж учасник війни з Наполеоном, письменник. На його могилі під образом Спаса прибита металева дощечка з написом, що тут похований «…русский Вальтер Скотт, из-под пера которого вышли знаменитые романы «Ледяной дом», «Последний Новик», «Басурман».

У 1881 році було поховано О. Ф. Писемського. Йому поставили пам’ятник із сірого граніту зі словами «В руце Твои, Господи, предаю духъ мой…», але з часом могила запустіла – монахині і кладовищенські сторожі не пригадують, щоб до нього та його дружини хто-небудь приходив. І тільки птахи любили сідати на пам’ятнику творця «Горькой судьбины», «Тысячи душ» та інших романів.

У 1930-х роках за часів чи не осатанілої руйнації монастирських некрополів, могили багатьох великих росіян були знищені. Щоправда, через чотири роки монастир на правах філіалу увійшов до складу Державного історичного музею. І тоді кладовище реконструювали. З багатьох ліквідованих кладовищ на Новодівиче перенесли останки і пам’ятники відомих воєначальників та видатних діячів науки і культури. Серед них – М. Гоголь, А. Чехов, С. Аксаков, О. Хомяков, І. Левітан, Третьякови, М. Єрмолова, В. Хлєбников та інші.

На нове місце була перенесена і могила декабриста Муравйова-Апостола. Там само перепохований поет А. Плещеєв – біля могили своєї дружини, з ім’ям якої пов’язані його кращі ліричні твори.

На Новодівичому покояться – поети М. Ісаковський, О. Твардовський; письменники О. Купрін, В. Іванов, О. Н. Толстой, В. Шукшин, а також артисти, кінооператори, драматург М. Погодін, художники В. Сєров, О. Дейнека, І. Грабар, скульптори С. Коненков, В. Мухіна, письменник і кіносценарист М. Семенов, скрипаль і диригент Д. Ойстрах, актор і співак М. Бернес, композитори І. Дунаєвський, А. Островський і багато інших, чиї імена складають гордість і славу російської культури.

Новодівичий цвинтар є і своєрідним мартирологом сталінської тиранії. Тут покояться сотні осіб, які були у свій час в’язнями тюрем чи таборів. Серед них – головний маршал артилерії О. Новиков, нарком авіації Шакурін, академіки А. Туполєв, В. Глушко, Д. Ландау, Л. Берг, М. Майський; артисти Лідія Русланова та О. Дикий, поети М. Заболоцький, Я. Смеляков… На багатьох надгробках є написи на згадку про розстріляних і погублених страшним ГУЛАГом…

У 1930-ті роки на Новодівиче кладовище було перенесено з кладовища Свято-Данилового монастиря прах М. В. Гоголя (на постаменті викарбувано напис: «Н. В. Гоголю от правительства Советского Союза»). Тоді ж було перенесено зі знищеного Дорогомилівського єврейського кладовища прах художника І. Левітана, з кладовища Данилівського монастиря – прах Павла і Сергія Третьякових, на Новодівичому перепоховані останки великої актриси М. Єрмолової, А. Чехова, поетів А. Хомякова і М. Язикова.

У 1959 році перепоховали Героїв Радянського Союзу генералів Доватора, Панфілова і льотчика В. Талалихіна. Через сім років на Новодівиче перевезли з-за кордону прах Огарьова, згодом – прах великого Шаляпіна… Там же поховані письменники В. Брюсов, М. Булгаков, Дем’ян Бєдний, Андрій Бєлий, Д. Фурманов, В. Маяковський, О. Фадєєв, С. Маршак, І. Еренбург, М. О. Некрасов, Д. Андрєєв, Агнія Барто, М. Заболоцький, І. Ільф, журналісти – В. Гіляровський, А. Боровик, композитори О. Александров, М. Богословський, О. Скрябін, С. Прокоф’єв, М. Ростропович, М. Рубінштейн, Д. Шостакович.