Розділ «Частина друга-3 І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії «Кана-аре-ечка жалобно поет…»»

Изысканный бродит жираф.

Ему грациозная стройность и нега дана,

И шкуру его украшает волшебный узор,

С которым равняться осмелится только луна.

Дробясь и качаясь на влаге широких озер…

Це – Ніколай Гумільов, вірш «Озеро Чад», присвячений Анні Андріївні Горенко, народженій 1889 року в Одесі, майбутній Анні Ахматовій, поетесі, чий стиль характеризується класичною ясністю, високою культурою віршування (навчалася у Києві на юридичному факультеті Вищих жіночих курсів, переклала, між іншим, збірку Івана Франка «Зів’яле листя»), яка стане дружиною автора «Озера Чад»…

І прочитав його – вірш Гумільова, – ба, продекламував на одному подихові й одному битті серця – Володимир Холодний їй, випускниці гімназії Перепьолкіної Вірі Левченко.

І був 1910 рік, рік, коли Ніколай Гумільов одружиться з тією, якій він присвятив «Озеро Чад». Актова зала гімназії, випускний бал…

И залитые кровью недели

Ослепительны и легки.

Надо мною рвутся шрапнели,

Птиц быстрей взлетают клинки.

Я кричу, и мой голос дикий,

Это медь ударяет в медь,

Я, носитель мысли великой,

Не могу, не могу умереть…

Це теж Ніколай Гумільов. Він був молодим, закоханим, неймовірно щасливим, провідний поет-акмеїст, який не хотів помирати…

Він народився 1886 року, і до загибелі йому – хоч він і не хотів помирати – залишалося тоді, у 1910 році, – всього лише одинадцять років. До того трагічного 1921-го, коли його схопить таємна поліція нової влади – аналог гестапо, – і в газеті «Петроградская правда» 1 вересня 1921 року буде вміщено повідомлення ВЧК «О раскрытии в Петрограде заговора против Советской власти» та список розстріляних учасників змови в кількості 61 людини.

На тринадцятому місці у тім списку буде значитись: «Гумилев Николай Степанович, 33 лет (насправді поетові тоді буде 35 років. – В. Ч.), бывший дворянин (чому – «бывший»? Дворянином він залишився на все життя. – В. Ч.), филолог, поэт, член коллегии «Издательства Всемирной литературы», беспартийный, бывший офицер. Участник Петроградской боевой организации, активно содействовал составлению прокламаций контрреволюционного содержания, обещал связать с организацией в момент восстания группу интеллигентов, которая активно примет участие в восстании, получал от организации деньги на технические надобности».

Він не хотів помирати.