Розділ «Частина четверта Є місто, яке я бачу вві сні»

А беги, как огонь!

Це, як я пообіцяв дівчаткам своїм розвести на березі багаття, купальське вогнище.

Я радів, що цілий, довгий день побуду з Вірусею та ще й душу пивом та шашликами відведу. (Дітям і Вipyci був приготовлений солодкий шербет – напій із фруктових соків з цукром.)

А ще думав половити рибку, накупатися, насмажитися на сонечку, назбирати квітів з дочками і взагалі… Взагалі радіти життю і нагоді хоч раз побути удвох з Вірусею і дітками – це ж така розкіш!

Ну, приїхали до Яузи, у її гирло біля Устьїнського мосту – гуляк там, правда, виявилось багато, але нічого, місця всім вистачить. Вибрали під вербами місце, де було малолюдно.

– Отут, – кажу сімейству, – і розташуємось. На зеленій травичці під цими розкішними вербами.

Візник випріг коней і повів їх на луки пастися, а ми почали облаштовувати свій табір.

Дочки побігли ловити метеликів, яких там пурхає та пурхає, збирали квіти – ліпота, як казали на Русі. День – чудо. Ранній ранок. Божа благодать!

Але все на цьому й закінчилося. На наше лихо, хтось із гуляк раптом упізнав на березі Яузи знамениту кінозірку – «саму Віру Холодну»! Правда, я ще встиг встановити мангал і дістав мариноване м’ясо для шашликів, помідори, огірки, перець. І заходився біля багаття, – березових дровець для вугілля з собою привезли. І ось у цей розкішний момент – як я радувався, що ось-ось займуся шашликами! – хтось із гуляк, кажу, і впізнав на березі Яузи знамениту кінозірку Віру Холодну!

Що з того, що вона, остерігаючись такого впізнавання, зодягла широкополий капелюх, що затінює обличчя, окуляри – все одно впізнали. Хоч вона й трималася тихо та непомітно. Я навіть забув, що моїй жінці небезпечно з’являтися на людях – особливо, коли її упізнають.

Упізнали. На наш клопіт. Мить – і берегом Яузи понеслося – від однієї групи гуляючих до іншої:

– На березі Віра Холодна!..

– Он-он справжня Віра Холодна!!

– Де-де Віра Холодна??? – заметався народ.

– Та он-он же! З чоловіком і дітьми на шашлики приїхала.

– Справжнісінька Віра Холодна?!!

– Са-ама-а Віра Хо-олодна-а…

Почали до нас звідусіль збігатися гуляки, шанувальники Віри Холодної, а їх у неї – мало не вся Росія! А серед тих, що того дня вибралися на берег Яузи, всі виявилися її палкими шанувальниками, а вона – це для мене вона просто дружина і мати моїх дітей, – для них вона була кумиром! Ідолом! Божеством!

Почалося справжнє паломництво не просто людей, а – фанатиків!

– Що вам тут треба? Чого ви сюди збіглися? Ви заважаєте нам відпочивати на лоні природи, – почав було я, але мене ніхто не слухав. Більше того, мене відтрутили геть, аби я не заважав їм витріщатися на Віру. Натовп швидко збільшувався і зростав, як на дріжджах, людське кільце навколо нас ширилося, товщало, і всі витріщалися на Віру, як на диво яке.