TextBook Але Марія не спішила переходити до коханого, що було єдино вірним у ситуації, яка склалася. А не переходила теж заради дочки. Аби не травмувати малу розривом з її батьком, а потім ще й чужим чоловіком, який з’явиться на місці її батька рідного… Тож Марія казала коханому: ось як підросте дочка, як підросте… підросте… Ще хоч трохи потерпімо нарізно, а тоді вже будемо разом, мій любий, мій єдиний…
І любий та єдиний чекав.
Чекав, чекав, чекав…
А життя тим часом минало, минало, минало – як за водою спливало.
Але ж тим часом і дочка підростала, підростала, підростала…
І нарешті виросла.
І коханий запропонував Марії перейти до нього, залишивши дочці квартиру. І вони назавжди поєднають свої долі.
НАРЕШТІ ПОЄДНАЮТЬ СВОЇ ДОЛІ…
І Марія вже було зібралася переходити до коханого, аби нарешті спізнати, що ж воно таке – сімейне щастя з коханим, як тут…
Як тут коханий раптом поставив їй умову.
УЛЬТИМАТУМ: вона мусить піти з театру. Назавжди. Себто виявився егоїстом і поставив жорстоку умову: або він, або театр…
Марія Миколаївна проплакала всю ніч, а вранці сказала коханому: ВОНА ВИБИРАЄ ТЕАТР.
І, отже, жіночу самотність та нещасливість…
…Вона ще виступить на сцені – в день свого сімдесятиріччя.
І служитиме в театрі до останнього.
Немолода, хвора, самотня…
І хоч ночами вона плакала від самотності, від втраченої любові, але в рідному театрі з’являлася як завжди ділова і ледь-ледь осяйна. Вона вибрала театр, і театр замінив їй все – навіть особисте життя. Навіть втраченого коханого. Навіть своє жіноче щастя… З ним, із театром, вона була Марією Єрмоловою, великою актрисою – правда, нещасливою в особистому житті.
Розказуючи про подвиг (вона вжила слово «подвиг») Єрмолової, яка заради улюбленої справи усім пожертвувала, Віра думала, що він її нарешті зрозуміє… Володя хороший, хороший – з останніх сил переконувала себе, – і він її зрозуміє, і непорозуміння, що виникли у них, назавжди залишаться у минулому. І все у них буде добре… Вона постарається і кіно не кидати, і бути йому вірною дружиною, і створюватиме вдома затишок, аби все у них було добре…
Але він її не зрозумів.
А в неї вже не було ані сили ще і ще його переконувати, ані часу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя-2 «Її владно покликав обов’язок патріотки і дружини російського офіцера-героя» І вирве чоловіка з того світу «Російський П’єро» І популярність його була хоча й скандальна, але ж така оглушлива!.“ на сторінці 12. Приємного читання.