Розділ «18»

Тарас Сопоха похнюпив голову. Така бажана посада, як йому здавалося, залежала від сьогоднішнього настрою пана гетьмана. Це помітив Ян.

— То чого зажурився? — заспокоїв він хлопця. — Пан гетьман знає про тебе, він не проти того, щоб поруч його сина був той, хто колись врятував мені життя. Пішли.

Тарас у супроводі Яна несміло підійшов до групи воєвод, що оточили гетьмана Жолкевського. Поміж ними, крім посполитих, були князь Єлецький та боярин Валуєв. Видно, поява сина, та ще й у супроводі простого лісовчика, у плани гетьмана не входила, але той не подав виду, лише сказав, на хвильку відвернувшись від розмови з князем:

— Я слухаю тебе, сину!

— Тату, Тарас буде моїм джурою... — повідомив Ян.

— Я ж говорив тобі, що ти вільний у праві вибирати собі товаришів та джур, — мовив Жолкевський, невдоволений тим, що син турбує його такими дрібницями.

— Та я просто хотів...

— Не треба! Можете іти обидва і готуватися до походу на Москву. Завтра зранку вирушаємо. А зараз прошу нам не заважати.

Обидва юнаки поспішили ретируватися, щоб не накликати гніву пана гетьмана.

А гетьман одразу ж забув про сина. Він, неначе і не перериваючи попередньої розмови, продовжив:

— Саме тому пан Григорій і поїде з військом до Можайська. Стрільці люблять і поважають пана, як-не-як, пан служив під началом князя Скопіна. Вважаю, що поява пана Валуєва серед посполитого війська буде доречною.

— А я? — запитав дещо вражений похвалою свого заступника Федір Єлецький.

— Пан князь повинен розуміти, що я лише слуга його королівської величності, — сказав Жолкевський. — Тому його королівська величність ще не знає про присягу, котру ви вчора склали його синові. Я хочу, щоб пан князь відправився під Смоленськ до короля і королевича. Гадаю, ви розумієте, що принести його королівській величності звістку про складання присяги його синові повинен не боярин, а саме князь. З вами вирушить невеликий загін гайдуків.

Станіслав Жолкевський дещо злукавив. Він не хотів говорити князю Федору Єлецькому, що ставить його нижче його ж таки заступника Григорія Валуєва. За спостереженнями польного гетьмана боярин Григорій Валуєв буде більш корисний у поході на Москву, аніж князь Федір Єлецький.

Відпустивши всіх, Станіслав Жолкевський попрямував до свого намету, щоб написати донесення королю Сигізмунду III.